Охорона білого і чорного лелек в Україні
5 березня 2020 р. у м. Заліщики, на базі Національного природного парку «Дністровський каньйон» проводився науково-практичний семінар «Охорона білого і чорного лелек вУкраїні».
У заході брали участь представники Західноукраїнського орнітологічного товариства: Бокотей А.А., Дзюбенко Н.В.,науковець Матвєєв М.Д з Національного лісотехнічного університету України, працівники Державного природознавчого музею НАН України., викладачі Заліщицького аграрного кодеджу: Сопівник Л.Й., Фреяк Г.Б., Радик А.В., Смеречинський Ю.В., студенти екологи, вчителі біологи, учні.
Офіційну частину семінару відкрили директор НПП «Дністровський каньйон» Степан Миронюк і працівники екологічної освіти. Розповіли про важливість збереження та охорони природного різноманіття, як проводять дослідження і моніторинг стану популяцій видів птахів, здійснюють заходи з охорони білого та чорного лелеки.
Наш край здавна називався лелечим. Можливо, це тому, що на солом'яних стріхах наших предків любили мостити свої гнізда лелеки. Подивіться на нього, коли він стоїть у гнізді. Спокійно, немов господар, окидає поглядом подвір'я, дбайливо оглядає гніздо, пильно охороняє молоде потомство. Нам затишно і добре, коли десь недалеко клекочуть лелеки.
Але, на жаль, з кожним роком цих чудових птахів стає все менше. Дуже рідко вдається побачити чорного лелеку, якого занесено до Червоної книги. Правда, вони полюбляють селитися поблизу річок, де трапляються лісові ділянки. Якщо чорний лелека у глушину летить, то білий селиться поблизу людських осель.
За словами Андрія Бокотея, саме багаторічний досвід охорони білого і чорного лелек в Україні та у європейських країнах дає підстави стверджувати, що успіх охорони цього виду цілковито залежить від ставлення до нього людей, поміж яких він живе. Оберігаючи гнізда і особливо місця де живляться лелеки, а відтак і середовище його існування, ми забезпечуємо його виживання як виду і зберігаємо цим сам самим природну рівновагу в екосистемах, невід'ємною складовою яких є білий лелека.
Сьогодні існує реальна загроза істотного скорочення чисельності виду, внаслідок кількох основних причин. Насамперед, це спосіб ведення лісового господарства, який на практиці не передбачає збереження місць гніздування рідкісних видів, серед них і чорного лелеки; постійне зростання антропогенного навантаження на лісові масиви (збір грибів і ягід) та інші негативні фактори.
В абсолютній більшості виступів колег лунав оптимізм щодо подальшої тенденції до росту чисельності і розширення ареалу чорного лелеки. Проте темпи його зростання є надзвичайно низькими.
Г.Б.Фреяк, викладач коледжу