Наш календар
Творець стрілецької пісні
Сьогодні, 15 вересня, минає 130 років від дня народження Михайла Гайворонського.
Михайло- Орест Гайворонський (1892—1949) — головний капельмейстер Армії УНР (1920 р.), композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч( Псевдонім Орест Тин).
Дитинство Михайла було сповнене музичних вражень. Мати знала багато українських пісень, сама гарно співала, батько любив грати на сопілці. Наука гри на скрипці і музичної теорії почалася, коли Михасеві було 8 років. Учив його Василь Цалинюк (брат тітки).
Після закінчення народної школи поступив до Заліщицької учительської семінарії. Там поширив знання щодо музичних інструментів.
На формування музично-естетичних поглядів, композиторської творчості Михайла Гайворонського мали вплив заліщицькі вчителі Василь Цалинюк, органіст Федор Коньор, священик Іван Туркевич і професор Едуард Старжинський. На 17-ому році життя Михайло вів уже мішаний і чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також із сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці. З юнацьких років Михайло зазнав на рідній землі національної нерівності. А тому використав першу нагоду, щоб змінити польське звучання свого прізвища (Гавронський) — на українське.
Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов'язані з 1910 роком. До його ранніх творів належать: хорова композиція на слова зі збірки Маркіяна Шашкевича «Ой вилетів орел». Її виконав заліщицький хор 1911 року. Окрім того, 1910 року він диригує оркестром товариства «Січ».
1912 року випускник семінарії Гайворонський почав учителювати в селі Зашкові недалеко від Львова. Звідси він доїжджав до Львова і у Вищому музичному інституті імені Лисенка студіював музику. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Тараса Шевченка, Михайло Гайворонський диригував учительським хором. Тоді прозвучали його перші твори на слова Олександра Олеся, які виконував чоловічий хор.
Із початком Першої світової війни та розпадом Австро-Угорської імперії починається великий національно-визвольний рух Галичини. Михайло Гайворонський вступив до лав Українських січових стрільців, брав участь у карпатських боях у сотні Василя Дідушка.
Січове військо було не тільки військом високої дисципліни, але й розвиненої духовної культури. У його лавах Михайло Гайворонський стає підхорунжим, композитором-диригентом, організатором духового оркестру Січових стрільців, інспектором (візитатором) військових оркестрів Української Галицької Армії. Йому допомагав Роман Лесик — підхорунжий, диригент стрілецького оркестру, автор музичних творів «Легіон УСС», «Вечір в Україні», секстетів для кларнетів і саксофонів.
Репертуар оркестру поповнювався музичними творами Антіна Баландюка — підхорунжого, музиканта, композитора; Ярослава Барнича — композитора-диригента, учасника струнного квартету, автора знаменитої музики до оперет «Гуцулка Ксеня», «Шаріко»; Богдана Крижанівського, Романа Купчинського, Левка Лепкого — авторів багатьох стрілецьких пісень.
Візитатор військових оркестрів при УГА, керівник оркестру Українського театру в Кам'янці-Подільському, Театру Миколи Садовського (1919 р.).
1923 року Михайло Гайворонський виїздить на постійне місце проживання до США, де у Нью-Йорку (разом із Романом Придаткевичем) засновує Музичну консерваторію (1924). Одночасно він відвідує лекції у Колумбійському університеті. Невдовзі організовує Український інструментальний оркестр, яким керує до 1936 року, а також об'єднаний хор зі співаків семи навколишніх церков. Із другої половини 1930-х Михайло Гайворонський зосереджується на композиції, а також надає постійну допомогу молоді, згуртованій у «Лізі української молоді Північної Америки».
У 1931 році Михайло Гайворонський тяжко захворів. Але використовував усі можливості для творчості, як міг: у 1933 році видав композиції до українських пісень «Полісся», у 1936-му опублікував працю «Наша музика в Америці». Незабаром у Жовкві вийшли його пісні «Ожеледа», «Ой на горі високій», «Сиділа квочка» (збірка «Поділля»).
Особливо плідним для композитора був 1938 рік. Михайло Гайворонський опрацював білоруські народні пісні, оркестрові твори, видав ще два твори «Прелюдію» і «Сонатіну» для скрипки з фортепіано.
Друга світова війаи перервала зв'язки Гайворонського з рідним краєм. А згодом хвороба прикувала композитора до ліжка. Останні його твори були здебільшого хорові.
Життя видатного композитора, скрипаля, педагога і громадського діяча обірвалося на 57-му році. Помер митець у Нью-Йорку 11 вересня 1949 року, де й похований.
М. Гайворонський докладав багато зусиль для пропагування української музики, працюючи як композитор, педагог, громадський діяч, диригент. Саме як диригент митець привернув до себе увагу американських музикантів і різних музичних товариств. Сучасне українське музикознавство робить лише перші кроки у вивченні й осмисленні творчої спадщини митця, його діяльності як диригента, педагога, музикознавця, організатора музичного життя в США, справжнього патріота, якого Василь Пачовський назвав "амбасадором українського мистецтва в американському світі".
Іменем Михайла Гайворонського названо вулицю в Заліщиках, біля заліщицької музичної школи споруджено пам'ятник композитору та диригенту.
Ольга ЮРІЙЧУК,
викладачка філологічних дисциплін