Богдан Лепкий – велетень українського патріотизму
10 листопада, у рамках Тижня української мови і літератури, присвяченого Дню українського письменництва та мови, працівниками бібліотеки та викладачами – філологами коледжу підготовлена та проведена літературно-пізнавальна година «Богдан Лепкий – велетень українського патріотизму», приурочена 150-річчю від Дня народження.
Зі словом про письменника «Із забуття – в безсмертя» виступила викладач української мови і літератури Віра Гойман, яка відзначила, що Богдан Лепкий - видатна постать в українській літературі, і це не викликає сумніву. Сучасник Івана Франка, Василя Стефаника, Марка Черемшини, Осипа Маковея - він гостро усвідомлював соціальні й національні проблеми рідного народу.
Водночас вражає обсяг написаного Богданом Лепким. Лише бібліографічний перелік його творів зайняв би понад сімсот сторінок машинопису.
Богдан Лепкий - поет і новеліст, драматург і романіст, публіцист і критик, збирач народної творчості і її популяризатор, історик і філософ, літературний дослідник і невтомний пропагандист творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Миколи Гоголя. Досить сказати, що він написав ґрунтовне дослідження про Великого Кобзаря і видав понад двадцять томів української класичної літератури, перекладав твори польських, німецьких, англомовних і скандинавських письменників. Ось така широчінь його творчих обріїв. За обсягом літературної спадщини Богдан Лепкий поступається тільки своєму учителеві Іванові Франку.
Великої шани заслужив Лепкий як учений і педагог, громадський діяч і професор кафедри української літератури в Ягеллонському університеті. Він був членом українських наукових інститутів у Варшаві, Кракові, Берліні, Наукового товариства імені Шевченка у Львові, почесним членом товариства «Просвіта».
Надія Ємчук відзначила, що Богдан Лепкий – письменник небуденного таланту. Через кордони, через високі Карпатські гори все сміливіше лине на рідну землю поетове слово. Сьогодні слово митця, як і 100 років назад, звучить правдиво і переконливо, і повертається до нашої України, коли московити знову хочуть розірвати на частини нашу державу і забрати в нас мирне, щасливе життя. Ми віримо, що поетові слова, які він занотував у поемі «У храмі святого Юра», обов'язково збудуться.
Воскресне, встане Україна,
Тільки не тратьте, браття віри…
…Бо мусить бути, побідити
Добро і правда на землі.
Життя письменника було сповнене драматизму, оскільки жив у складну і драматичну епоху. Ім'я і твори цього видатного українця в радянські часи були суворо заборонені, з бібліотек вилучені, за зберігання приватними особами жорстоко переслідувалися. З - поміж визначних постатей національного руху кінця ХIX – початку XX століття, імена котрих були під суворою забороною, чи не найстаранніше і найпослідовніше викорінювали зі свідомості й пам'яті українців ім'я Богдана Лепкого.
І в наш час це ім'я рідко згадується і недостатньо шанується, не всі розуміють його велич. Сьогоднішньому читачеві відома лише частина його творів. Та коли торкаєшся його творчості, то глибоко розумієш, що загадка цього феномена захована в таланті творити магію слова, яка бентежить, притягує і зачаровує назавжди.
Поетичне слово Богдана Лепкого до присутніх донесли :
Колодій Мар'яна, 24 група, «Ми віримо»;
Петрас Анатолій, 21група, «І в мене був мій рідний край»;
Ковальчук Світлана,25група, «Набік життя , журбо дрібна!»;
Похович Микола, 25 група, «І України я шукав на карті» ;
Горячко Василь, 21 група, «Заспів»;
Кастранець Мар'яна, 25група, «Село».
Поезія Лепкого зайняла достойне місце і глибоке втілення в музиці. Вона увібрала красу й силу народної пісні, музики рідної землі, з якої черпав поет силу і натхнення.
Широкому загалові України відома пісня «Чуєш, брате мій». Здається, й кам'яне серце здригнеться, почувши щемну мелодію, що разом із словами зливається в єдиний високомистецький моноліт. Пісня, в якій стільки невимовного болю, невимовного відчаю… Вона завжди була на вустах українців у хвилини жалоби і туги. І народилася з великої любові до українського народу.
Сам Господь сприяв тому, щоб старший брат написав текст, а молодший – дібрав до нього таку ж геніальну музику. Коли б Богдан і Левко Лепкі не написали нічого, крім цієї пісні, то цього вистачило б, щоб їхні імена були навічно вписані золотими літерами в історію української музичної культури.
Такого ж успіху, як і «Журавлі», набули інші пісні «Стрілець до иатері», «Не журися, моє серце», «Голгота, Хрест».
У родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до знедоленого народу. Богдан ще малим опанував гру на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявляв неабиякі здібності.
Після закінчення Бережанської гімназії Богдан вступив до Академії мистецтв у Відні. Проте навчався там лише три місяці - бо малювання античних гіпсових фігур йому не подобалося.
Самотужки вдосконалював своє вміння малювати і принагідно використовував свої малярські здібності – при виданні книг, проектував обкладинки, робив ілюстрації, як до власних творів, так і до інших авторів. Малював портрети, краєвиди, ікони.
Богдан Лепкий – не епізодична постать в історії української культури. Це велетень українського патріотизму, ім'я якого живе і житиме в його творах, поезіях, картинах, у недоспіваній пісні, в пам'яті поколінь. В журавлях.
На завершення літературної години МихайлоСопилюк, заступник директора з навчальної роботи, знаний дослідник історії нашого краю, підсумував, що твори Лепкого навчають справжньої любові до Вітчизни, підносять національну свідомість українського народу. Нам, сучасним нащадкам письменника, варто стати його духовними дітьми, учитися на його творах справжньої любові до України і особливо тепер, коли в нашій країні йде війна, коли кожен розуміє, що історія нашої Батьківщини має не тільки героїчне минуле, а на наших очах виборюється героїчне сьогодення. Ця люта битва триває чотири століття, в якій і ми з вами беремо участь за непереможну, вільну , європейську Україну. За право бути самим собою! І незалежно, де ми живемо – в Україні, чи може поза її межами, любімо свою землю, любімо свій народ та творімо переможне майбутнє.
Захід супроводжувався переглядом презентації , документальних та музичних відеофільмів, які вміло підібрала працівниця бібліотеки Наталія Гнатяк.
Також для учасників заходу була представлена книжково- ілюстративна виставка «Літописець долі рідного народу»,яку організувала бібліотекар Марія Гулько.
Віра ГОЙМАН, викладачка української мови і літератури, Надія ЄМЧУК, завідувачка бібліотеки