Search

Можливості та проблеми застосування нетрадиційних видів органічних добрив в агропромислових підприємствах Заліщицької ОТГ

Поради фахівця

Можливості та проблеми застосування нетрадиційних видів органічних добрив в агропромислових підприємствах Заліщицької ОТГ

В сьогоднішніх умовах вирощування сільськогосподарських культур особливої  актуальності набуває проблема збереження родючості ґрунтів.

Важливою умовою підтримання родючості ґрунту та її підвищення є застосування органічних добрив. За даними науковців, для створення бездефіцитного балансу гумусу у зоні Лісостепу необхідно вносити в середньому на 1 га ріллі 11-13 т/га гною.

Загальна площа Заліщицької територіальної громади становить 35190 га, з них рілля – близько 19830 га (56,4%). Виходячи з балансу гумусу, щорічна потреба в органічних добривах знаходиться в межах 218 – 258 тис. т гною.

Для виробництва такої кількості добрива необхідно утримувати численне поголівʼя ВРХ, свиней та інших видів сільськогосподарських тварин ( в перерахунку на одну умовну голову великої рогатої худоби стадо становитиме близько 20 тис. голів). На жаль, застосування органічних добрив зведено до мінімуму у зв'язку із фактичною відсутністю громадського тваринництва, а це в свою чергу призводить до зниження родючості ґрунтів та їх деградації.

У звʼязку з вище сказаним, важливого значення набуває використання в землеробстві нетрадиційних видів органічних добрив, а саме, вирощування культур на зелене добриво, заорювання соломи в ґрунт, приготування компостів, мульчування ґрунту тощо.

Отже, декілька порад і рекомендацій сільськогосподарським виробникам та приватним господарям щодо застосування нетрадиційних органічних добрив, які можуть стати альтернативою гною.

Застосування соломи як добрива

Після збирання зернових культур на полях залишається велика кількість соломи. Не спалюйте її. Спалювання соломи та стерні не тільки протиправне, воно є великою загрозою для родючості ґрунту, бо при цьому згоряє ґумус. Унаслідок процесу горіння температура на поверхні ґрунту піднімається майже до +400 оС, при цьому ґрунтові мікроорганізми, під впливом яких протікають усі фізико-хімічні процеси у ґрунті, гинуть (хоча їм достатньо і +40 оС).

Використання ж соломи як добрива є ефективним заходом. У соломі пшениці озимої міститься азоту 0,45 %, фосфору – 0,10 %, калію – 0,64 % ( для порівняння у підстилковому гною азоту 0,5 %, фосфору – 0,25 %, калію – 0,6 %), наявні мікроелементи. Тому солому доцільно заробляти у ґрунт. При цьому відбувається повернення винесених з урожаєм поживних елементів, покращується структура ґрунту, поліпшується водний та повітряний режими, зростає кількість корисної мікрофлори та посилюється мікробіологічна активність.

Подрібнена та рівномірно розподілена по полю та зароблена у ґрунт дисковими знаряддями на глибину– 8-10 см соломиста маса швидко мінералізується.

Для забезпечення співвідношення C:N і прискорення мінералізації соломи застосовують азотні добрива з розрахунку 10-12 кг поживної речовини азоту на 1 т рослинних решток. Таким чином, 1 т соломи зернових злакових культур при дотриманні технології її використання еквівалентна 0,7-1 т підстилкового гною.

Вищеназвані культури займають близько 40% посівних площ громади, тобто біля 8 тис. га. При сучасній середній урожайності 5-7 т/га зерна з 1 га можна отримати мінімум 5-6 т соломи. З 8 тис. га вихід соломи становитиме 40 - 48 тис. т, що рівноцінне 34 – 41 тис. т гною, а це майже 16% від потреби в органіці.

Застосування зеленого добрива

Після збирання зернових культур поля тривалий час не зайняті рослинністю. На таких полях доцільно вирощувати сільськогосподарські культури на зелене добриво - сидерати, які до осені сформують значну вегетативну масу, що в свою чергу забезпечить позитивний баланс органічної речовини у ґрунті.

Вирощування сидеральних культур та їх загортання в ґрунт покращує фітосанітарний стан посівів, забезпечує збагачення його на органічну речовину та елементи мінерального живлення, сприяє закріпленню у ґрунті рухомих форм елементів живлення, покращує структуру ґрунту, запобігає руйнівному впливу водної та вітрової ерозії, посилює діяльність корисних мікроорганізмів.

У зеленому добриві містяться усі необхідні поживні речовини для живлення рослин.

Найчастіше на зелене добриво вирощують редьку олійну, люпин, гірчицю білу, вику, фацелію, ріпак, люцерну, еспарцет, горох. Вибирають сидеральну культуру в залежності від ґрунтово-кліматичних умов.

При достатньому зволоженні краще вирощувати редьку олійну, гірчицю білу, вико-вівсяні суміші. Ці культури потребують достатньої вологозабезпеченості і за сприятливого водного режиму сформують велику вегетативну масу до зими. В останні роки в нашій місцевості часто зволоження недостатнє, тому краще вирощувати вико-житню, горохово-вівсяну суміші, бобові – еспарцет, горох. Бобові культури цінні тим, що є джерелом збагачення ґрунту азотом завдяки симбіотичійї азотфіксації. Однорічні бобові культури здатні нагромаджувати до150 кг/га азоту, багаторічні бобові трави –300 кг/га азоту. Вегетативна маса сидератів містить значну кількість азоту, фосфору, калію та органічної речовини. Висіваючи, наприклад, олійну редьку, можна отримати від 30 до 40 т/га зеленої маси. У ґрунт при цьому надходить N75-120P20-30K50-70.

Враховуючи низький вміст фосфору і калію у вегетативній масі сидеральних культур при їх заорюванні доцільно вносити фосфорно-калійні добрива.

Заорювання в ґрунт такої кількості зеленої маси із додаванням фосфорно-калійних добрив рівноцінне застосуванню 20 – 30 т/га гною.

Сидерати застосовують в такі способи: повне удобрення, при якому в грунт заорюють всю надземну і підземну фітомасу рослин; укісне, при якому в грунт заорюють скошену зелену масу, отриману на іншій ділянці; отавна форма, коли заорюють стерньові залишки і коріння рослин.

Сидерацію з успіхом можна застосовувати на невеликих ділянках, в присадибних господарствах.

Застосування компостів

Компостування – метод виробництва добрив із різних органічних відходів, для отримання екологічно чистої продукції та покращення ґрунту.

Компости – це пожива для рослин, джерело мікроорганізмів, які живуть у ґрунті. їжа для черв'яків, грибів, бактерій. Вносячи компост в ґрунт, даючи поживу для інших живих організмів у ґрунті, ми покращуємо та збільшуємо його цінність, і тому можемо розраховувати на стабільні врожаї в наступні роки.

Відомий учений-ґрунтознавець, професор М.К. Шикула, свого часу казав, що компост – це пожива для ґрунту,  адже 1 кг компосту в результаті дає до 8 кг ґрунтових бактерій. Це додаткова можливість відновлювати родючий шар ґрунту, гумус.

Компостування дає змогу ефективно утилізувати будь-які рослинні рештки, відходи тваринництва, як від ВРХ, так і від птахівництва, також можна компостувати й міські відходи: опале листя, суху траву, солому, гілки кущів та дерев.

Внесення компостів має кращий агрономічний ефект порівняно з гноєм завдяки тому, що компости не містять патогенні мікроорганізми й життєздатне насіння бур'янів, з компосту, окрім поживних речовин, рослини і ґрунт отримують ще й якісну органічну складову, підтримку життєдіяльності корисних мікроорганізмів.

В умовах фактичної відсутності тваринництва потрібно виробляти компост з природних матеріалів - соломи, листя, торфу тощо.

Компостування слід розглядати як ланку в ланцюжку економіки замкнутого циклу, одночасно являючись частиною процесу поводження з відходами.

Ефективним є застосування компостів в присадибних господарствах.

Приготувати компост можливо в будь-якому саду або городі. Компостування відходів з кухні і городу перетворює їх в чудове добриво для саду або городу.

Компостування є екологічно чистим способом утилізації домашніх і садових відходів щодня. Для отримання якісного компосту чудово підійдуть кухонні відходи, тирса, різноманітна стружка, солома, тонкі гілочки, торішнє листя, скошена трава, молоді бур'яни, перепрілий гній, деревна зола. Розрахунки показують, що приватні господарі здатні забезпечити присадибні ділянки органікою за рахунок приготування і внесення компостів в комбінації із сидератами.

Досить вагомим джерелом складових майбутнього компосту можуть стати харчові і побутові відходи м. Заліщики та сіл ОТГ, для чого слід вдосконалити роздільне збирання сміття та власне організація приготування компостів, що потребує певних фінансових вкладень.

Мульчування

Мульчування ґрунту – агротехнічний прийом, що передбачає покриття поверхні ґрунту подрібненим шаром рослинних решток. 

Мульча регулює температуру ґрунту, затримує випаровування вологи із ґрунту.

Мульчування сприяє поліпшенню структури ґрунту. Механізм цього процесу заснований на явищі гуміфікації органічних матеріалів, що використовуються для мульчування. Після покриття ґрунту мульчуючим матеріалом починається його пошарове розкладання. При цьому верхній шар розкладається несильно. Він виконує роль захисного щита, переймає на себе дію навколишнього середовища і зберігає незмінною структуру перемішаної маси матеріалу. I навпаки, в нижньому шарі мульчі, що має безпосередній контакт із ґрунтом, підвищується температура, активізується життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів і починається процес розкладання. Поступово активний розпад поширюється й на верхні шари мульчі, його ознаками є порожнини та розпушена структура (Журнал Агроном, 16 січня 2023).

Мульчування покращує водний та повітряний режими ґрунту.

Внесення органічної речовини має велике значення для накопичення біологічного азоту в ґрунті, покращується фосфорно-калійне живлення, посилюється діяльність мікроорганізмів у верхньому шарі ґрунту, збільшується чисельність комах, черв'яків. Вони переробляють мульчу, збільшуючи вміст гумусу й інших корисних речовин, накопичуючи в ґрунті родючий шар. Мульчування сприяє тому, що завдяки діяльності мікроорганізмів стає можливим перетворення органічних субстанцій на мінеральну форму, доступну для живлення рослин. У результаті цього ґрунт збагачується поживними речовинами і гуміфікованими продуктами розпаду мульчуючого шару.

Мульчування попереджає виникнення ерозійних процесів, захищає ґрунт від розмивання.

Для мульчування ґрунту використовують грубі післяжнивні залишки, які мають довгий період перегнивання. Це, насамперед, кукурудза, сорго, суданська трава та ін. Як свідчить практика, для мульчування найкраще використовувати органічні матеріали. Мульчування доцільно застосовувати лише на ґрунтах у зоні нестабільного або недостатнього зволоження, переважно в зернових сівозмінах.

Найефективніше мульчування на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, а також у районах недостатнього зволоження.

Результати досліджень наукових установ та світовий досвід ведення сільського господарства свідчать, що перспективним є використання як мульчі соломи та інших післяжнивних залишків зернових і зернобобових культур. Крім того, відмова від традиційної технології збирання соломи з поля, яка застосовується сьогодні, може дати значний економічний ефект внаслідок скорочення витрат пального і робочого часу на транспортування і скиртування соломи.

Таким чином, загортання соломи у ґрунт, вирощування культур-сидератів на зелене добриво, приготування та застосування компостів, мульчування є альтернативними способами поповнення ґрунтів органічною речовиною. Це доступні і разом з тим економічно-доцільні заходи, які дозволяють компенсувати недостатнє внесення традиційних органічних добрив та набули широкого застосування у світовій практиці аграрного виробництва.

Василь ГАГАЛЮК, викладач агрохімічних дисциплін

: