«Там, де гори, полонини,
де стрімкі потоки-ріки…»
В одному із чарівних куточків України – гостинному краї Закарпаття побував нещодавно колектив Заліщицького аграрного коледжу ім. Є. Храпливого. Колеги разом пізнавали славні визначні місця на західній території нашої держави, дізнавались про цікаві моменти з історії краю, гуцульські традиції, національні страви, дивувались чудодійним властивостям цієї землі.
Враження отримали неймовірні і ними хочемо поділитись із вами:
Ігор Книш:
«Із рідної Заліщанщини, потрапивши на Закарпаття, здалось опинився ніби в іншому вимірі, вражає своєрідна архітектура, європейська місцевість, дивовижні пейзажі, характерна говірка, цікава ментальність людей (набожність). Карпати зачаровують.
Ольга Юрійчук:
«Від поїздки у Карпати маса позитивних емоцій. Ще довго буду згадувати ті екскурсії по замках, гірське озеро, краєвиди, і ту дружню атмосферу, коли разом відпочивали в басейнах та дегустували вино. Отримала величезний заряд яскравих емоцій, яких уже тут, вдома, вистачить надовго».
Наталя Деркач:
Вражена поїздкою дуже, адже коли подорожуєш у горах – очей не можна відірвати від тих краєвидів. Таке не забувається ніколи. Найбільше сподобалось та зачарувало озеро в горах Синевир, яке дуже прекрасне і зовсім не таке як наші озера.
Ірина Костур:
«Ніколи раніше не була в Карпатах, тому захопили навколишні пейзажі, такі відмінні від наших. Потрапляєш як у казку, коли хочеться усе побачити, сфотографувати, пізнати. Від поїдки збагатилась новими знаннями про такий красивий куточок України.
Ольга Галайдіда:
«Від екскурсії у Закарпаття просто в захваті. Побачила та відкрила для себе багато чого нового, милувалась природою, отримала безліч вражень, емоцій. Такі поїздки, безперечно, позитивно впливають на працівників, тож і до роботи тепер неабиякі сила та натхнення.
От працюєш і згадаєш якусь гарну мить, що бачила у Карпатах, стає тепло і приємно. Чекатиму і наступних таких нагод разом вирушати у подорожі».
Чим далі ми занурювалися у закарпатський край, тим дужче захоплювали його чарівні незвичні краєвиди. Величні гори то ближче підступали до дороги, то віддалялися, піднімались увись, підпираючи небо. Раз по раз затамовували подих під час різких спусків, долаючи перевали, відчували різкі перепади тиску, на які, втім не вельми є коли зважати, адже за вікнами автобуса просто захоплююча краса:
Сивий туман вдалині оповиває бескиди, чарують вогняними барвами панорами осені. Золото Карпат!..
Дворики тут в основному без парканів, майже у кожному височіє хрест, або стоїть скульптура Божої Матері – тут це обов’язковий оберіг. Лише на узгір’ях розмежовані дерев’яними перелазами сінокоси, на яких у вигляді своєрідних дзвіночків скирти соломи.
Урочиста архітектура закарпатських замків дуже органічно вписується у гористу місцевість міст та містечок. У їх стінах відчули подих минулих епох, коли тут жили королі, князі, графи та графині. Кожна споруда зводилась зі своїми секретами, мала свої таємниці, свої пастки для ворога, адже вони ще й слугували фортецями для оборони рідного краю. Кожен замок приховує і свої родзинки на території.
І наостанок, щоб по-справжньому відчути дух Закарпатської землі волинські господині приготували нам смачний обід.
І що б ви думали у цих стравах нам смакувало?
Те дзвінке і щире запрошення:
приїжджайте ще, будемо вам раді…
Ольга Юрійчук, викладач філологічнихдисциплін