Річниця від дня народження великого сина України
Свою Україну любіть.
Любіть її…Во врем'я люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко (1814-1861)
Щороку відзначають українці на своїй землі і в зарубіжжі річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України. Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Тарас Шевченко.
Уже для багатьох поколінь українців - і не тільки українців - Тарас Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, і в наших серцях. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне - невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка…
Наш Кобзар народився в час, коли трагічно завершилося чергове коло нашої історії. Коли вже відбуяла перша хвиля молодої, романтичної сили української нації. Позаду - дзвін шабель у Дикому полі, лопотіння козацьких хоругв під Царгородом, тупіт копит коней Петра Дорошенка під Москвою. Позаду була слава Жовтих Вод, судьбище Переяслава. Далі - моторошна Руїна української державності, української душі та духу. З козацької руки вибито лицарську шаблю, а гетьманську булаву перетворено в забавку. Державні знамена розірвано на онучі. У нас лишилося лише Слово. Воно чекало на свого апостола.
Отож, коли на папір лягли рядки «Причинної» - «Реве та стогне Дніпр широкий…», - розпочалася зовсім нова, для багатьох незбагненна й досі, історія нашого національного духу і нашої державності.
Маємо 2017 рік! Чи всі розгадали велике слово Тараса? Шевченко попереджав про смертельну небезпеку, яка нависла над Україною з боку її різних сусідів. Тому ми й сьогодні кличемо його на допомогу, кличемо на наші тяжкі перехрестя, шукаємо в нього порятунку, просимо поради. Адже це він знайшов ту істину, яка не дала нації загинути, - істину національно-визвольної боротьби, яку втілив у формулі: «Кайдани порвіте». Тобто - знайдіть себе, підніміться до рівня вільних людей.
Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, усю нашу історію. Отакої любові до рідної землі він учив нас:
Свою Україну любіть,
Любіть її…Во вре'мя люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.
Саме під таким гаслом у коледжі було проведено інформаційно-просвітницьку годину, на якій мова йшла про те, що для здійснення Шевченкових заповітів кожний з нас повинен мати у своєму серці хоч краплинку великої, невичерпної Шевченкової любові до матері-України і відгукнутися на віщий голос Пророка, який і сьогодні, як колись, не перестає благати своїх нащадків об'єднатися во ім'я великої мети: «Обніміться, брати мої, молю Вас, благаю!».
У фойє коледжу транслювалися біографічні відеофрагменти про українського генія, а також транслювався відеофільм «Наш Шевченко» про вшанування великого Кобзаря у навчальному закладі.
Вшановуючи 203-тю річницю від дня народження великого Кобзаря, студенти на заняттях з рідної словесності читали улюблені Шевченкові поезії, роздумували над тим, як його поетичне слово і нині кличе українців до боротьби за волю і свободу. Члени літературного гуртка мали змогу ознайомитися з виставкою творів митця та дослідженнями його спадщини, яка експонувалася в читальній залі бібліотеки і була проведена бібліографом Гнатяк Н.О.
Матійчук О. М., викладач української літератури