Наша історія

Постаті з історії Заліщицького технікуму

Одним з багатьох викладачів за велику 127 річну історію фахового навчального закладу в Заліщиках був Григорій (Юрій) Йосипович Опалка(о). Він народився у 1899 р. в с. Врублік Шляхетський Сяноцького повіту (Польща). Навчався у гімназії в м. Сянок. Потім закінчив природничий факультет Краківського університету. У 1930 р. одружився з Софією Дуркот, дочкою священника с. Лішня коло Дрогобича, яка вчителювала в с. Монастирець Лішнянський, а згодом працювала вчителькою молодших класів СШ №5 м. Дрогобич. Григорій Опалка працював вчителем хімії в школі.

З 1 березня 1942 р. став викладачем фізичного виховання (руханки) у восьмикласній гімназії класичного типу з назвою «Державна гімназія з українською мовою навчання в Дрогобичі», де навчалося більше 650 учнів. За спогадами учнів того часу, Г. Опалка велику увагу приділяв їх національно-патріотичному та релігійно-моральному вихованню. Я. Яворський свідчив: «Нас виховували справжніми українцями». Р. Жеплинський згадував, як 1 вересня 1942 р. з'їхались усі до гімназії: «Там всі учні вишикувались чвірками, і під командою п. Опалки помаршували до церкви Св. Трійці, де співав гімназійний хор…». А. Кобрин розповідав: «Професор Григорій Опалка прибув до нас, як учитель фізкультури, але перед війною він був викладачем хімії. Дуже часто, коли погана погода змушувала сидіти нас в класі, проф. Опалка давав нам лекції хімії….».

У роки другої світової війни, попри всі обмеження окупаційної влади, робилися спроби пожвавлення культурно-громадського життя. Зокрема в цій гімназії було створено молодіжне товариство ВСУМ (Виховна спільнота української молоді), що продовжило традиції «Пласту». З початком 1943-1944 н.р. був організований курінь ВСУМ для хлопців, опікуном (дорадником) якого став учитель Г. Опалка. Як згадував член куреня А.Кобрин, «професор Опалка доручав мені також майже завжди вправи і гри під час годин фізкультури». Та довго курінь не проіснував, бо через кілька тижнів опікун куреня повідомив, що їх діяльністю зацікавилося гестапо. Слід було припинити вправи і заняття, а сходини проводити в менших групах. А ще через тиждень в гімназії побував представник гестапо і дав вказівку розпустити курінь ВСУМ.

Добрим словом згадував свого вчителя Г. Опалка також учень гімназії Іван Веселовський, який з наближенням фронту пішов у старшинську школу УПА та воював у боївці на Самбірщині. Г. Опалка у 1943 р. був його класним керівником. Збереглося фото цього періоду, де Г. Опалка сидить в центрі (в капелюсі), а І. Веселовський стоїть 2-й зправа в 3 ряду. Згодом І. Веселовський легалізувався і, не пориваючи зв'язки з підпільним рухом, продовжив навчання. У 1945 р. був поранений в бою з енкаведистами. Одужав, вивчився. У 1950 р. закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Працював в Інституті агробіології АН УРСР (Львів, 1951–55); Від 1955 р. – в Українській сільськогосподарській академії (пізніше НАУ, тепер НУБіП України) в Києві. Виконував обов'язки асистента (1955 р), доцента (1961 р), а після захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук (1985 р) – професора й завідувача кафедри землеробства (1985–91), професора цієї кафедри (1991–2001) та кафедри рослинництва (2001–2003). Помер у 2003 році. Таким був шлях одного з гімназійних вихованців Г. Опалка.

З наближенням більшовицьких військ, у травні 1944 р. гімназія у Дрогобичі припинила свою діяльність, а Г. Опалка змушений змінювати місце проживання. Виїжджаючи з Дрогобича, він дав своєму учневі А.Кобрину на зберігання кілька дорогих медичних і наукових книжок, які просив зберегти для нього. Коли родичів Кобрина більшовики вивозили на Сибір, батько і брат закопали ці книги разом з бібліотекою в саду.

Григорій Опалка переїхав у м. Заліщики. Слід зауважити, що тут він був зареєстрований як Юрій Йосипович Опалко. Можливо дещо змінене прізвище та ім'я було спробою уникнути переслідувань за попередню національно-патріотичну роботу. На той час Державна садівнича школа в Заліщиках, яка працювала в період окупації, була закрита. Оголошено про відновлення навчання у Заліщицькому плодоягідному технікумі. З осені 1944 р. тут було всього 16 учнів. Тоді ж сформовано перший післявоєнний штат працівників технікуму. Але вже вподовж двох тижнів травня 1944 р. 11 чоловіків працівників технікуму були призвані в армію, на фронт. Навесні 1945 р. покидають Заліщики і деякі працівники школи з числа поляків. В технікум приймають на роботу нових спеціалістів, серед яких був і Ю. Опалко, який з листопада 1945 р. став викладачем ботаніки.

У перші післявоєнні роки, коли спеціалістів для організації господарств катастрофічно бракувало, створюються чисельні школи і курси для їх підготовки. У серпні 1946 р. при технікумі була створена міжобласна Заліщицька однорічна школа садоводів (розташовувалася в приміщеннях костелу Св. Станіслава), де Ю. Опалко викладає землеробство і метеорологію. Наприкінці 1940-х і в 1950-х роках навчав у технікумі ботаніки, біології і хімії. З вересня 1947 р., коли розпочато прийом на навчання на базі 10 класів, він увійшов до складу приймальної іспитової комісії. Завідував одним з п'яти діючих на той час в технікумі спеціалізованих кабінетів - ботаніки і хімії.

Післявоєнні роки відзначалися не лише важким економічним становищем та розрухою, але й жорсткою внутрішньою політикою радянської влади, що мало своє пряме відображення і в навчальних закладах. Одним з епізодів праці Ю. Опалка в Заліщиках стало те, що при виборах народних суддів, які відбулися у 1948 р. він був включений в списки кандидатів у судді. Правда його кандидатура названа лише для демонстрації «демократичності» виборів, бо за радянською системою голосування народним суддею був «одноголосно» обраний вірний партії Г.А. Мартіросов. Той, хто згодом засудив у Заліщиках на десятки років ув'язнення десятки людей за т. з. «зрив держпоставок хліба», за зібрані колоски, та вкрадені снопи і кущі картоплі. Так в газеті Заліщицького району «Перемога» опубліковано вирок, згідно якого заліщицьким народним судом (суддя Г. Мартіросов) «за крадіжку десяти кущів картоплі в городі Заліщицького технікуму плодоовочівництва був засуджений на сім років позбавлення волі А. Ф. Куделевич. За крадіжку шістнадцяти кущів картоплі засуджені на десять років ув'язнення Ф. Г. Крилов та І. С. Козюк із конфіскацією майна». В цих умовах і відбувалося становлення Заліщицького технікуму в перші повоєнні роки.

Збереглися фотографії перших двох випусків (1947 і 1948 років) фахівців, які були підготовлені за скороченою програмою (2,5 роки).

На цих фото та фотографії єдиного випуску механіків, здійсненого у 1955 р., бачимо й фотографію Ю.Опалка. Чимало його випускників згодом стали керівниками господарств, агрономами, науковцями, вчителями. Серед випускників 1948-1949 рр. були майбутні директори технікуму В. Смеречанський, В. Нагорний, науковець П. Фурман та інші.

Ю.Й. Опалко помер у 1968 р. і похоронений в м. Дрогобичі на цвинтарі при вул. І.Франка.

Згадуючи про таких людей, хочемо донести до теперішньої студентської молоді своєрідну естафету подвижництва і самовідданості, з якою жили, вчилися і працювали наші попередники. Сьогодні через багато десятиліть, коли їх уже немає в живих, штрихи до їх життєписів стають також даниною пам'яті цим людям та рядком в літописі Заліщицького коледжу.

Михайло СОПИЛЮК, дослідник історії коледжу