Зустріч-вшанування ювіляра
«… плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець – той здобуває світ»
Із гімну українських націоналістів
Викладачі та студенти Заліщицького фахового коледжу імені Є.Храпливого мали унікальну можливість доторкнутися розумом і душею до болючих і трагічних сторінок нашої історії на зустрічі з людиною-легендою, непересічною особистістю, нашим краянином Миколою Горбалем. Зустріч-вшанування у приміщенні міського будинку народної творчості зініціювала Заліщицька міська бібліотека з нагоди 85-літнього ювілею поета і письменника, політичного і громадського діяча, багаторічного політв'язня комуністичного режиму, українського дисидента, учасника руху шістдесятників.
Модератор і ведуча заходу, поетеса Оксана Дяків гортала сторінку за сторінкою життя людини, звичайного учителя музики у Борщові, який за щиру й непідкупну любов до національного мистецтва й рідної землі визнаний був совєтською тоталітарною системою «особливо небезпечним державним злочинцем, рецидивістом», як зазначив на початку зустрічі ювіляр. Ми добре знаємо, як за подібний «злочин» ця система знищила нашого геніального Володимира Івасюка, і саме після зустрічі з композитором Микола Андрійович попадає під пильне око КГБ.
А опісля – арешти, згадка про які ще й нині болем відлунює у душі борця із системою, торкається співучастю й переживанням присутніх. 16 років ув'язнення із 23 (після третього достроково був звільнений за сприяння самого президента Америки Рональда Рейгана), нині Микола Андрійович дякує за ці роки долі, бо саме в ув'язненні звела його доля з найкращими серед українців, людьми з великої літери, котрі у ті непрості часи вступили у двобій із «сатанинською» імперією зла (Микола Горбаль як глибоко віруючий християнин щоразу підкреслює, що наша майже трьохсотлітня боротьба за свободу – це битва із демонською ненажерливою ордою). Варто згадати лиш В'ячеслава Чорновола, Левка Лук'яненка, з яким Микола Андрійович ділив тюремну камеру, а у сусідній – «карався, мучився, але не каявся» Василь Стус … і «нєсть їм числа і краю». «Саме за цими колючими дротами і була справжня Україна», - з болем зазначив наш гість.
Як «особливо небезпечний політв'язень», Микола Горбаль відбував три терміни свого ув'язнення у нелюдських умовах сибірських таборів, вінницької каменоломні, які називали тюрмами смерті. «Але Бог поміг мені пройти цей шлях, не зломитися, не зрадити (а не всім це було під силу), отже, мав ще щось зробити у своєму житті, була ще якась творцем визначена місія».
І Микола Андрійович з головою поринає у вир громадсько-політичного життя після звільнення уже в часи перебудови, коли вітер перемін вселяв сподівання на близькість такої жаданої свободи: секретаріат Української гельсінської спілки, депутат Київської міськради, народний депутат Верховної ради України ??? скликання, (нею була прийнята Конституція України), один із співорганізаторів опозиційної до єдиної на той час компартії – Української республіканської партії, а ще – грандіозні творчі проєкти на Укртелебаченні, і перелік можна продовжувати.
У свої 85-ть ця людина вражає своєю енергією, непідкупною щирістю, феноменальною пам'яттю. Йому до сліз болить мовлення молоді, пересипане, як сміттям, московитським матюччям. І Микола Андрійович звертається до студентської та учнівської молоді: «В Україні ніколи не було матюків, ця зараза прийшла до нас з московії, і замість того, щоб бридитися цієї гидоти, складається враження, що інколи смакують цю мерзоту». А до дівчат: «Дорогі, милі, любі наші, ті уста, що дані нам для пісень, молитов та поцілунків коханих не перетворюймо на московські помийні ями». Це цитування із презентованої на зустрічі нової збірки есе та новел Миколи Горбаля «У пошуках Христа», про автора якої доктор філософії Євген Сверстюк висловився так: «Цей чоловік пройшов справжнє пекло совєтських тюрем і концтаборів, а звідти повернувся просвітленим». І як підтвердження цих слів - Молитва (новела «Сон»), на одному диханні змолена автором у благанні до Матінки Божої і її Господнього Сина «за усіх воїнів українського війська, бо вони потрібні нам живими для демонтажу імперії зла». Затамувавши подих, ми ніби вслід за письменником промовляли слова молитви: «Я дякую Тобі, що Ти привів мене у цей світ саме серед цього багатостраждального народу, бо щораз більше переконуюся, що на цей етнос, на цю націю Творцем Небесним покладена якась велика планетарна місія… Тож у цей важкий час, коли Московія знову напала на Україну, я змушений звернутися до тебе: «Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни!»… Бо тільки з Твоєю допомогою, тільки разом ми зможемо подолати це планетарне зло во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Про душевне світло Миколи Андрійовича свідчить чимало його добрих справ. Зокрема – відбудова занедбаної сільської церкви, а ще – відкриття у родинній садибі в Литячому «Галереї Богдана». Це окрема історія родинної хроніки Горбалів, у якій народженого із тяжкою генетичною недугою старшого брата Богдана професор мистецтвознавства назвав генієм. Не знаючи грамоти й лічби, він творив свій світ, часом як передбачення жорстокої реальності. «Звідки це? Містика», - міркує пан Микола. Саме Богдановими малюнками ілюстровані три нові книги письменника, видані у тернопільському видавництві. Крім уже названої «У пошуках Христа», це «Повість про три дороги» та «Слідами патріарха» (адже Миколі Горбалю випало торувати такі ж тюремні етапи, що й патріарху Йосипу Сліпому). Тепер усі вони поповнять фонди і нашої коледжівської бібліотеки з автографом автора.
На адресу ювіляра лунало багато вітань від представників влади, освітянської та мистецької спільнот. І довго ще в залі тривало спілкування, бо, без перебільшення, не всім у житті випаде такий шанс – стояти пліч-о-пліч з легендарною особистістю, торкнутися до витоків нашої героїчної й водночас трагічної історії, уособленням якої є наш земляк Микола Горбаль. І дуже зворушило, що Михайло Васильович Сопилюк, викладач, історик і дослідник минувшини нашого краю, отримав автографи автора-ювіляра на низці придбаних книг не власне для себе, а й для внука, щоб не переривався зв'язок поколінь, щоб ідеали свободи, відданості, жертовності наших батьків-дідів проросли добірним зерном у душах нащадків.
Важливо, що ця зустріч не залишила байдужими наших студентів. Вони винесли з неї найцінніші уроки: «Хто не цінує своє коріння, втрачає самого себе», «Свобода – це найбільша цінність»; «Я задумалась над тим, якою дорогою ціною дається свобода слова»; «Микола Горбаль і його життя засвідчують, що справжня любов до своєї землі вимагає самопожертви»; «Мене вразили думки про всепланетарну місію України. І хоч ми нині у двобої із самим сатаною, та перемога буде за нами, бо з нами Бог» (за результатами обміну враженнями студентів).
Тож хай благословить Господь Вашу долю, шановний ювіляре, дарує Вам сил, здоров'я, наснаги для подальшої творчості на добру сотню літ. А вас, шановні студенти й усі наші читачі, запрошуємо черпати із джерела мудрості, патріотизму, стійкості, відваги і людяності, що виструмлюють зі сторінок творів непересічної особистості, воістину людини-легенди Миколи Горбаля.
Оксана Матійчук, завідувачка бібліотекою коледжу