Оцінка стійкості сільського господарства України до кризових умов
Важливим питанням в контексті російської агресії щодо України є розуміння ступеню стійкості та вміння вітчизняного аграрного сектора працювати в умовах кризи, а також відновлюватися від згубних наслідків агресії. Досягти такого розуміння частково можна за допомогою аналізу факторів стійкості сільськогосподарських підприємств під час попередніх криз, наприклад, світової фінансової кризи 2007-2008 р.р. та цінової кризи на світових аграрних ринках 2013-2014 р.р.
Безперечно, поточна криза є набагато більш руйнівною, оскільки вона охоплює не лише економічні аспекти діяльності підприємств і матиме набагато негативніший вплив не лише на український аграрний сектор, а й практично на всі галузі вітчизняної та світової економіки, які, крім того, ще й намагаються подолати наслідки пандемії Covid-19. Більше того, проблеми, пов'язані з війною, такі як загроза глобальній продовольчій безпеці, наприклад, через блокаду українських портів чи перебої з постачанням мінеральних добрив та палива, вимагають рішень, що виходять за рамки порядку денного економічної чи торговельної політики.
Проте щодо впливу на економічну складову діяльності підприємств поточна криза може мати риси, притаманні кризам 2007-2008 р.р. та 2013-2014 р.р. Зокрема, зрозуміло, що для забезпечення макроекономічного відновлення України фінансових можливостей як вітчизняного уряду, так і міжнародних партнерів України може бути недостатньо в короткостроковій перспективі. Тому важливо забезпечити максимально сприятливі умови для розвитку приватного сектора, що допомогло б генерувати та залучати приватний капітал для подолання економічних наслідків війни як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
З метою виявлення розуміння, які вітчизняні сільськогосподарські підприємства можуть швидко відновлюватися після кризи, а які можуть бути найбільш уразливими до неї, за допомогою статистичного методу регресійного аналізу ми провели оцінку впливу попередніх криз на виробничі та фінансові показники діяльності сільськогосподарських підприємств України. Крім того, для верифікації результатів аналізу були проведені експертні інтерв'ю з представниками вітчизняного агробізнесу.
Результати нашого дослідження свідчать зокрема про те, що особливо вразливими до попередніх криз були малі сільськогосподарські підприємства з незадовільними фінансовими показниками та браком ресурсів. Тому, якщо мова йде про спеціальну державну підтримку для подолання наслідків кризи сільгоспвиробниками, такі підприємства потребують її першочергово. Додатковий тиск на невеликі за розміром підприємства створює відсутність власних складських та логістичних потужностей у достатній кількості, через що вони змушені реалізовувати вирощену продукцію відразу після збирання врожаю, найчастіше – за ціною нижчою, ніж на ринку, і особливо це проявляється в умовах кризи. Поточні проблеми з експортом зерна з України завдають найбільше шкоди саме таким підприємствам.
У той же час високопродуктивні, прибуткові, менш заборговані та інфраструктурно міцні підприємства були найбільш здатними подолати економічні проблеми попередніх криз. Це відбувалося тому, що фінансово стійкі підприємства могли не лише підтримувати більш-менш стабільний рівень виробництва, але й мали кращі можливості для залучення капіталу ззовні, зокрема шляхом банківського кредиту, що є особливо важливим аспектом в умовах проблем із наявністю готівкових коштів, зумовлених кризою.
Проте в умовах поточної кризи для багатьох підприємств залишається невирішеним питання доступу до фінансових ресурсів у таких обсягах, які б дозволяли, наприклад, своєчасно сплачувати орендну плату за землю – надважливе питання для добробуту сільського населення, оскільки більшість угідь у користуванні українських сільськогосподарських підприємств досі орендуються і, таким чином, є важливим джерелом доходу для землевласників. Крім того, підприємствам потрібно вчасно виплачувати заробітну плату власним працівникам, щоб через погіршення умов оплати праці дефіцит кваліфікованої робочої сили, який і так має місце у вітчизняному аграрному секторі, не став ще більшим. Якщо не вистачить коштів на виконання цих зобов'язань, принаймні частина сільськогосподарських підприємств може опинитися під загрозою втрати орендованих сільськогосподарських угідь чи найманих працівників.
Ймовірно, зараз настав час, коли здатність підприємств співпрацювати з
громадами у сільській місцевості повинна проявлятися максимальним чином.
Цікаво, що підтримка підприємствами сільських громад може сприяти не лише збереженню лояльності землевласників, а й фінансуванню підприємств з боку міжнародних фінансових та інвестиційних організацій, які прискіпливо ставляться до питань соціальної відповідальності та сталого розвитку підприємств-позичальників.
Щодо питання впливу організаційно-правової форми підприємства на його стійкість до кризи. З одного боку результати наших розрахунків показують, що більш стійкою формою господарювання могли б вважатися завдяки своєму розміру великі агрохолдинги. Проте, з іншого боку, наші результати свідчать про те, що дочірні підприємства агрохолдингів не обов'язково є найстійкішими, адже під час попередніх криз філій агрохолдингів було ліквідовано не менше, ніж зникло чи збанкрутувало підприємств інших, нехолдингових організаційно-правових форм. Однак варто зазначити, що якщо мова йде про холдингову структуру, то не завжди ліквідація дочірнього підприємства означає його повноцінне зникнення чи зміну власника, а скоріше відбувається внутрішня реорганізація в рамках холдингу, наприклад, укрупнення філій з метою формування консолідованих земельних масивів та/або оптимізації процесів управління.
Незважаючи на ряд проблем, зокрема зниження загального рівня добробуту в сільській місцевості, розвиток аграрного сектора України протягом останніх 15 років демонстрував позитивну динаміку. Експорт сільськогосподарської продукції, а також частка сільськогосподарського експорту в загальному експорті товарів з України зросли в чотири рази. Запорукою такого розвитку були доступ до різноманітних джерел фінансування та впровадження сучасних технологій виробництва. Чи здатними будуть ці рушійні сили забезпечити повоєнне відновлення аграрного сектора залежатиме від того, наскільки Україна зможе захистити себе в політичному, інституційному, інфраструктурному та економічному вимірах.
Міжнародна конференція з відновлення України, яка відбулася в м. Лугано (Швейцарія) в липні 2022 р., засвідчила, що міжнародні донори усвідомлюють необхідність величезних інвестицій в Україну, і відбудова аграрного сектора – серед пріоритетів таких інвестицій.
Тарас ГАГАЛЮК ,старший науковий співробітник Лейбніц-Інституту аграрного
розвитку в країнах з перехідною економікою, м. Галле, ФРН
Василь ГАГАЛЮК, викладач ВСП «Заліщицький фаховий коледж імені Є. Храпливого НУБіП України»