Розстріляне відродження - літературно-мистецьке покоління,
знищене більшовицькою владою
Наш другий семестр навчання у коледжі розпочався дистанційно. Перебої з електроостачанням, інтернетом, повітряні тривоги не стають для нас перешкодою у здобутті знань. Нещодавно на занятті з історії України ми представляли свої проєкти на тему «Розстріляне відродження: доля духовно-культурного та літературно-мистецького покоління в Україні».
Репресії 1930-х рр. не оминули українських митців у галузі літератури, живопису, музики, театру. За приблизними підрахунками, в УРСР у 1930-ті рр. ліквідували близько 80 % творчої інтелігенції. Із 259 українських письменників, які друкувалися у 1930 р., після 1938 р. виходили друком твори тільки 36 (своєю смертю померли лише 7 письменників). Тож літературно-мистецьке покоління 1920-х – початку 1930-х рр., яке було знищене більшовицькою владою, назвали «Розстріляним відродженням».
Розстріляне відродження – літературно – мистецький рух 20-30х рр., для якого характерне духовне піднесення та конфлікт із тоталітарним режимом. Мистецтво у цей час сягнуло небувалого розквіту, це доба творчих особистостей, яких знищила радянська влада. Червоний ренесанс – так ще називають цей період. Безпосередніми жертвами терору — стали письменники Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайло Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, художники-бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших, що були знищені фізично, тобто були страчені, померли в концтаборах чи вчинили самогубство, перебуваючи за півкроку від арешту. Попри те, що більшість з них були реабілітовані ще наприкінці 1950-х років, їхній мистецький чи науковий доробок був забороненим у СРСР й надалі, або принаймні ознайомлення з ним не заохочувалось радянською владою. Замовчувалось те, що такі діячі взагалі існували.
Ми детально розглянули долі багатьох з представників так званого «Червоного ренесансу», їхнє творче життя та як вони стали жертвами комуністичної політики.
Студенти вкотре переконалися, що жорстокість радянської влади що до української нації була безжалісною. На жаль, це повторюється і сьогодні. Ми знову виборюємо нашу територіальну цілісність та свободу. У нашій державі йде війна і наш ворог не змінився.
Нам важливо знати історію, пам'ятати все що відбулося з нашою країною, і в котре переконуватися, що історія – вчителька життя, її уроки для нас не повинні пройти на марно.
Вікторія ЗАВАДА, Роман САВЧУК, студенти 11 групи