Триває Тиждень зарубіжної літератури та культурології
У ВСП «Заліщицький фаховий коледж ім.Є.Храпливого» НУБіП України триває Тиждень зарубіжної літератури та культурології. Зранку другого дня і студенти, і працівники вирушили віртуально подорожувати українськими музеями під відкритим небом.
А у вестибюлі коледжу погляд манила виставка «Великодній вернісаж» - майстерно викладені студентами композиції з писанок, рушників, серветок, виробів з бісеру. Відчувалося, що в свої творіння студенти разом із викладачем історії Петрів Г.В. та завідувачкою бібліотекою Гнатяк Н.О. вклали не тільки душу, а й показали небайдужість до традицій українського народу. Незвичайні візерунки на писанках чарували зір. Ось на писанці - зображення хреста, символ птаха, що летить по небу; квадрати, ромбики – знаки землі; риба – символ здоров′я; крапки – зерно, дощ тощо.
Логічним доповненням стала година духовності: «Великий день-Великдень», яку провели куратори в студентських групах. З матеріалу, систематизованого викладачем культурології Гойман В.І., цікаво було дізнатися про традиції та звичаї українців у Страсний та Світлий тижні, а також символ Великодня – писанку.
Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Кожна писанка - це ніби маленький світ, символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим початком. У слов'ян-язичників писанки існували вже за часів антів - наших прародичів (3-8 ст. н. е.) і були символом сонячного культу. Птахи - це вісники весняного воскресіння, Сонця, а їх яєчка - емблема сонця - життя, народження.
Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанки. Червоний колір усимволізовував радість життя, любов, жовтий - місяць і зорі, урожай; зелений - багатство, буяння рослинного світу, його воскресіння; блакитний - чисте небо, здоров'я; бронзовий — матінку-землю; чорний з білим - пошану до померлих родичів, їхніх душ та ін.
Із запровадженням християнства змінюється поступово і символіка писанки. Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення. Для писанок були характерні такі орнаменти: решетки, віконця, клинці, вітрячки, кошики, грабельки, зірки, хрестики, павучки (символ працелюбства). Писанки використовували як опредмечений символ кохання, даруючи їх юнці. Свячені писанки закопували у землю (на високий врожай), клали у домовину, у ясла для худоби. Лушпиння із писанки кидали «на щастя» на дах оселі та ін.
З багатющого скарбу нашої релігійної й культурної традиції ми згадали тільки дещо, але уже це свідчить про глибоку віру, любов до свого обряду, традиції та про високу культуру духа нашого народу. Багатство й цінність наших обрядових звичаїв, нашого фольклору є велетенське. Нам можуть позаздрити найкультурніші народи світу. Ці скарби високої культури нашого минулого віддзеркалюють наше національне обличчя і є справжніми свідками споконвічного прагнення нашого народу до волі, удосконалення, краси, сонця й миру .
Тож нехай Святий Великдень несе нам довгоочікувану радість перемоги, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, вселяє спокій у серцях, живить душу та укріплює віру.
Віра ГОЙМАН , викладач культурології