Рідна мова – життя духовного основа
Мова – найцінніший скарб, дарований людині Всевишнім, і до неї ми маємо ставитися як до святині. Саме до такого завдання покликані заняття рідної мови і літератури та їх невтомні працелюби викладачі-словесники. Адже недаремно кажуть - рідна мова дається Богом і її не збагнути протягом усього життя, тоді як чужу мову приносять на вістрі ножа і її можна вивчити за рік. Мало просто розмовляти українською мовою, потрібно пройнятися її красою і багатством, усвідомити і виважати кожне слово, відчути його принаду і важливість.
У нашому коледжі є своя традиція щодо формування у студентів любові і пошани до української мови. Бо, хіба можна жити на, українській землі, їсти хліб, вирощений українцями, і зневажати мову?
Ми влаштовуємо свята української вишиванки, української пісні, свято писанки і т.д. А нещодавно до міжнародного дня рідної мови викладачі-філологи спільно із студентами провели тиждень української мови, який проходив під гаслом «Будуймо державу вкраїнського слова». Програма тижня була насичена і цікава: це і тематичні просвітницькі години у групах «Є мова – значить нація жива», і випуск стінгазет, літературних бюлетенів у кабінетах української мови та літератури, зарубіжної літератури, гуртожитку коледжу, і перегляд мультимедійних презентацій «Збережемо чистоту рідної мови». Це і олімпіади з української мови та літератури, учасниками яких стали студенти 1-х–2-их курсів. Приємно повідомити переможців:
1 курс Якимець Анна, студентка 14 групи – 1 місце
-
Сидорчук Анастасія, студентка 11 групи – 2 місце
-
Дмитрук Степан, студент 16 групи – 3 місце
2 курс Гембатюк Ліда, студентка 21 групи – 1 місце
-
Ворожбит Іванна, студентка 24 групи – 2 місце
-
Салогуб Дмитро, студент 22 групи – 3 місце
Заключним акордом тижня української мови і літератури стала літературно-мистецька година «Рідна мова – життя духовного основа», яку підготували члени літературно-творчого гуртка «Провесінь» та студенти 14-ОФ групи під керівництвом викладача української мови та літератури Проданик Н.Д.
Відкриваючи свято, викладач привітала всіх учасників свята рідної мови, яке, на жаль, перевите чорною стрічкою. Тому, що ще і сьогодні на Сході гинуть люди, ще не затягнулася рана від трагічних лютневих подій. Цими днями ми вшановуємо пам'ять молодих героїв Революції Гідності, які життя своє віддали за те, щоб ми жили щасливо у незалежній вільній Європейській країні.
На святі звучали поезії про мову, пісні «Калинова земля», «Мова вічно жива», «Людей в народ єднає мова», «Мамина мова» у виконанні студентів Анни Якимець, Галини Середи, Ірини Терех та ін.
Щирі усмішки у глядачів викликали гуморески у виконанні Дениса Стефина.
Проте, життя триває і, незважаючи ні на що, наша українська колискова мова живе, пульсує, вруниться навіть у найскладніших умовах сьогодення при вогненних ворожих ураганах, відроджується повсюди, немов казковий фенікс. І так буде вічно, бо Шевченкова мова – то не мова рабів, а мова славетної, цивілізованої освіченої християнської нації. Адже ми ніколи не були противниками інших мов, та спершу потрібно знати і поважати рідну материнську мову. Ми повинні шанувати чуже, але своє цінувати і любити понад усе. Адже українська мова – це голос нашої Батьківщини. Ми можемо знати багато мов, але українську мову нашого народу ми повинні знати найкраще, якщо хочемо, щоб нас поважали інші народи.
Проданик Н.Д., викладач української мови та літератури