Search

Лікувальні властивості ранньо-весняних рослин

Як же чудово ранньою весною бачити перші проростки рослин. Після холодної зими, вони, немов би, зігрівають душу і всім хочеться швидше одягнутися якнайлегше та прогулятися чудовим світом природи. Запах ранньої весни надає  розуміння того, що ось вже скоро всі ми зможемо милуватися різнобарвними рослинами.

Дерева та трав`яні рослини завжди відігравали важливу роль у житті людини. Без перебільшення можна сказати, що історія нашої країни буде неповною без історії стосунків людини та дерева. Для нас ліс був і храмом, і майстернею. Селянин жодним чином не міг обійтися без дерева.

Екскурсію лісовою коморою найкраще починати з найбільших представників рослинного світу. Ми проведемо невеликий екскурс про окремих представників рослинного світу. Вашій увазі пропонуємо такі рослини: фіалка запашна, береза, верба.

 


 Фіалка запашна

Фіалка запашна – трав`яниста багаторічна рослина родини фіалкових. У народі її називають : веселі вічка, підлісок, фіалка пахуча. Вона віддає перевагу сонячним місцям, пухким родючим грунтам. У посушливу погоду потрібен полив. Під час цвітіння вона досягає 10-15 м. у висоту. Має темно-зелене, серцеподібне листя. Цвіте фіалка у квітні на початку травня й вдруге на прикінці літа. Квіти її можуть бути різних відтінків: фіолетового й білого, рожевого, жовтого. Фіалка має приємний запах і є хорошим медоносом.

Як лікарську рослину, фіалку використовували ще з давніх-давен. Про її цілющі властивості згадують у своїх творах давньогрецькі філософи, лікарі. Вона володіє сечогінними, відхаркувальними, знеболюючими, заспокійливими властивостями. Настій з фіалки використовують при раку горла та пухлинах кишечника.

Із квіток і листя готують фіалкову олію, яку вживають при кашлі і як заспокійливе при головному болі та болі в шлунку.

У більших дозах і при тривалому використанні препарати фіалки викликають пронос і блювоту, тому перед вживанням потрібна консультація лікаря.

Крім медицини, фіалку використовують у кондитерському виробництві та застосовують для ароматизації солодощів та напоїв.


 Береза

Береза одна з перших весняних рослин. Усього на планеті нараховується до 120 видів берези. Для ландшафту України найбільш характерна береза звисла або бородавчата – гладеньке сріблясто-білокоре дерево родини березових з обвислими гілками, яке досягає висоти 20-25 м. Молоді пагони густо вкриті смолистими бородавками. Листя  ромбово-яйцеподібної форми з клиновидною основою на черешку. Квітки дрібні, непоказні, одностатеві.

Береза росте у змішаних лісах і чистих насадженнях на всій території країни. Повітря березняків чисте, прозоре, сповнене особливо тонким ароматом – березове листя виділяє фітонциди, здатні вбивати хвороботворні мікроорганізми вже за 3 години.

Особливими лікувальними властивостями наділені  бруньки беріз, багаті на смоли, ефірні олії, каротин. У народі березові бруньки настоюють на горілці та втирають у хворі суглоби. Від застуди корисний чай,

заварений на березових бруньках.

У лікувальних цілях збирають і листя берези, яке містить ті ж біологічно активні речовини, що і бруньки.  Його обривають разом із черешками у фазі повного розвитку – у червні-липні. Сушать у тіні або в добре провітреному приміщенні, розкладаючи тонким шаром. Навесні надзвичайно легко приготувати вітамінний напій з листя берези: молоде листя подрібнюють і заливають гарячою кип`яченою водою, настоюють 4 години,  проціджують і вживають по 1 склянці 2-3 рази на день перед іжею.

На цьому ми закінчимо наш розгляд дерев родини березових, але не закінчимо нашу екскурсію, адже скільки ж є цікавого в рослинному світі  навколо нас.


 Верба

Верба – багаторічне швидке у зростанні дерево. Надзвичайно вологолюбиве, що належить до родини вербових. Нам відомо понад 50 видів верби. Цю красуню можна зустріти на всій території України в долинах річок, на заливних луках, у сирих лісах, біля ставів, на болотах, нерідко біля доріг.

Верба також є і " лікарем ". У народній медицині кора верби у вигляді відварів застосовується при гарячкових станах. Використовують її як протизапальний засіб. Відвар з кори верби готують за наступним рецептом: 10-15 г сухої кори заливають склянкою окропу, дають прокипіти 10-15 хвилин, потім проціджують; приймають по 2 столові ложки 3-4 рази на день перед їжею. Кору верби заготовляють ранньою весною, до цвітіння й розгортання листя . У період сокоруху добре висушені шматки кори різної довжини у вигляді жолобків, трубочок. Зберігають кору верби так же, як і кору дуба.

Хтось задумувався над тим, що було б з нами, якби не було б рослин? Напевне, що так. Але більшість людей не шанують природу та своїми вчинками руйнують її. Світ підійшов до того періоду, коли вже він керує природою та її силами, а через це вона помало помирає. Давайте постараємось хоча б в якійсь мірі не надавати загрози світу природи.

На цьому ми закінчимо нашу сьогоднішню екскурсію по світі природи. Просимо не бути байдужими до рослин. Тому що вони збагачують нас, наше середовище красою і мальовничістю, заради якої окремі здатні залишити все. Дерева – наші " зелені друзі".

 


Підготували:     Качор Олег,   Марків Михайло, члени загально-природничого гуртка лабораторії «Ботаніка»,

                         під керівництвом зав. лабораторією Сопівник Л. Й.

: