Подорож у середньовічну казку
Жовтневий падолист знову покликав у подорож до Кам'янця-Подільського, міста-музею під відкритим небом, студентів 22, 24 та 25 груп ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого». Це одне з найдавніших міст України, перші згадки про нього датуються XI століттям. Найбільша цінність міста - практично повністю збережений історичний центр - Старе місто. Незважаючи на те, що все місто вражає своєю архітектурою і створює враження, що час у ньому зупинився, одна з його визначних пам'яток виділяється на загальному тлі - це старовинна Кам'янець-Подільська фортеця. Саме під цим найпотужнішим оборонним форпостом і однією з найкрасивіших пам'яток архітектури України розпочалося наше заняття – екскурсія з історії України та культурології. Захоплююча розповідь екскурсовода-віртуоза Валяровської Лілії Петрівни протягом чотирьох годин полонила увагу студентської юні. А потім були враження, враження, враження…
Кастранець Андрій, студент 22 групи: «Фортеця взагалі унікальна. Людина створила її неприступною фортифікаційною спорудою, що не має аналогів у Європі. Вона має аж одинадцять башт, розташованих у формі неправильного чотирикутника і сполучених за периметром кріпосними стінами. Незважаючи на численні спроби взяти фортецю штурмом ворожими арміями, за весь час це вдалося лише одного разу - в 1672 році турецькій армії».
Тришак Іван, студент 24 групи: «А у мене зацікавленість викликала боргова яма з муляжем боржника, яка знаходиться у дворі Старої фортеці. В цю яму в колишні часи укладали неплатників податків, а зараз туристи кидають монетки. Ми ж кидали «доляри» і «євро»».
Золотий Віталій, студент 24 групи: «Мою ж увагу привернула Папська вежа, яка є найбільшою вежею фортеці. Вона відома також тим, що в 1818-1823 роках в ній був ув'язнений «український Робін Гуд» Устим Кармелюк, ватажок селянських бунтів проти поміщиків. Кармелюк був сильний і спритний, його неодноразово ловили, але щоразу він тікав із в'язниць. Не стала винятком і темниця Кам'янець-Подільської фортеці, з якої він примудрився втекти в 1823 році. Завдяки перебуванню в стінах вежі подільського опришка, за нею закріпилася її народна назва - Кармелюкова вежа, а воскового Кармелюка можна побачити, якщо заглянути всередину».
Стельмащук Олег,студент 25 групи: «Для мене вражаючим об'єктом фортеці став величезний колодязь, висічений в скельній породі завглибшки близько 40 метрів. В хід колодязь пускався за допомогою величезного дерев'яного колеса, яке, за принципом білок у колесі, крутили ув'язнені фортеці».
Ляшук Мирослав, студент 22 групи: «У старе місто ми йшли Замковим мостом – найстарішим в Україні. До того ж – унікальним і єдиним в світі. Це суцільна потужна кам'яна стіна, яка проходить не поперек ріки, а вздовж річкового русла. Міст будували століттями. Припускають, що основа – це римська аркова споруда І-ІІ століття нашої ери. А зверху добудовувалися нові шари з каменю. Замковий міст називають ще Турецьким. Саме турки в 17 столітті удосконалили цей міст. Як матеріал використовували каміння з розібраного монастиря Босих Кармелітів. Кажуть, що в основі мосту або в його стінах замуровані награбовані турецькими військами скарби. А відчуття – аж дух перехоплює!!!».
Бойчук Оксана, студентка 25 групи: «Над дорогою з Кам'янець-Подільської фортеці праворуч височить світлий і урочистий Тринітарський костел. Храм в стилі бароко побудований в 1750р. За радянських часів тут був архів. Зараз це діюча греко-католицька церква Святого Йосафата. Костел був заснований монахами-тринітаріями, які належать Ордену Святої Трійці. Статуї засновників ордена встановлені на воротах храму, посередині біля входу – статуя Діви Марії. А сам орден бере свій початок у Франції. Ченці-тринітарії займалися звільненням християн, які потрапили в мусульманський полон. Зібрану милостиню віддавали як викуп за полонених, іноді приносили себе в жертву, ставали невільниками замість звільнених християн. За 450 років орденом було врятовано з мусульманського полону понад 30 тисяч християн. У їх числі і Мігель Сервантес, автор знаменитого «Дон Кіхота». Так що ми читаємо цей романтичний твір завдяки монахам-тринітаріям».
Струбіцька Світлана, студентка 24 групи: «Із розповіді екскурсовода я довідалась, що в бурхливі 1917-1921 роки, роки боротьби за українську державність, влада в місті змінювалася близько 10 разів. А з березня 1919р. по листопад 1920р. Кам'янець – Подільський під керівництвом Симона Петлюри став столицею Української Народної республіки. Останньою столицею УНР …».
Дудка Олександр, студент 25 групи: «Наша прогулянка по Кам'янець-Подільському продовжилась на площі Польський ринок біля міської Ратуші. Ця будівля польського магістрату була зведена після отримання в 1374р. Магдебурзького права. Цікаво, що Ратуша в Кам'янці-Подільському вважається найдавнішою в Україні. Важливі історичні рішення і переговори приймалися в її стінах. На другому поверсі Ратуші працює Музей історії Магдебурзького права і Музей грошей».
Томчук Любомир, студент 25 групи: «А ще ми «форкались» біля пам'ятника туристу, який стоїть на площі Польський ринок. За версією скульптора, це польський турист, який відстав від своєї групи. Він довго добирався до Кам'янця поїздами, автобусами, автостопом. Нарешті приїхав і застиг на місці, милуючись унікальними будівлями Старого міста».
Якимець Анна, студентка 24 групи: «Мене приголомшив своєю красою величний Кафедральний Петропавлівський костел. Припускають, що на цьому місці вперше звели дерев'яний костел ще брати Коріатовичі в 1370-і роки. Кам'яний храм вже побудували ченці домініканці приблизно через 100 років. Цікаво, що кожна деталь в храмі має свою захоплюючу історію. В костел Петра і Павла входимо через розкішну Тріумфальну арку. Її в 1781 р. звели спеціально для приїзду польського короля Станіслава Августа. До цього увійти на територію храму можна було тільки по сходах і через вузеньку калиточку. Станіслав Август побажав, щоб до костелу вела гарна дорога і можна було в'їхати сюди на кареті. Так з'явилася Тріумфальна арка, яку потім назвали Аркою бажань. Проходячи під аркою, кожен з нас загадав бажання. Кажуть, воно обов'язково збудеться».
Вовчанська Настя, студентка 24 групи: «А ще Петропавлівський костел вважається єдиним в світі християнським собором з мечеттю. Збереглася вона з часів турецького панування (1672-1699рр). У цей час багато християнських храмів і монастирів було зруйновано або перебудовані на мусульманські мечеті. Костел Петра і Павла став головною мечеттю міста. Турки замурували головний вхід до храму і прорубали його з протилежного боку за традиціями будівництва в мусульманстві. Звели поряд з входом мечеть висотою близько 40 м. Протягом 27 років 5 разів на день муедзин піднімався по 136 сходинках мінарету і з його вершини закликав місто до молитви. Після відступу турецьких військ, був підписаний мирний договір з Польськими властями, за яким вони зобов'язалися не руйнувати мінарет. Але на верхівці мінарету в знак перемоги в 1756 р. встановили позолочену статую Мадонни».
Теслюк Юля, студентка 24 групи: «У Петропавлівському костелі в каплиці Непорочного зачаття Діви Марії зберігається знаменита скульптура Лаури. Кажуть, якщо Ви не бачили Лаури, значить в Кам'янці-Подільському не були. Скульптура дійсно вражає. Надгробний пам'ятник Лаури Пшездецької був виготовлений в Італії в 1874р. знаменитим скульптором українського походження В. Бродським. Лаура – дочка багатих землевласників Пшездецьких з міста Чорний острів (що в 20 км від Хмельницького). Під час прогулянки вона впала з коня. Наслідки були трагічними, що тільки не робили батьки, щоб вилікувати дочку. Але всі спроби врятувати дівчину виявилися безрезультатними. Лаура померла у молодому віці, їй виповнилось 21 рік. Батьки замовили надгробок для улюбленої дочки у одного з найкращих майстрів В. Бродського. Скульптура за два роки була виготовлена в Італії з цільного шматка дорогого мармуру. 4-х тонну надгробну плиту з великими труднощами доставили з Італії і встановили на могилі Лаури, в усипальниці Пшездецьких в їхньому маєтку Чорний острів. Шедевр майстра дуже символічний. Поруч з ложем лежить книга, розкрита на 21 сторінці – 21 рік прожила дівчина. На книзі зламана гілка, як символ молодого життя що обірвалося. Янголятко тримає згаслий факел – погасле юне життя». Швидко промайнув час у цьому дивовижному місті, місті, яке надихнуло нас своєю величністю і красою. Тут дивовижна природа і неймовірні середньовічні споруди. Тут відчуваєш подих минувшини. Тому хочеться повертатись сюди знову і знову.
Враження студентів зібрали Гойман В.І., викладач культурології, Олійник М.Д., Проданик Н.Д., куратори груп.