Родинно - сімейне виховання молоді.
У сімейному житті треба рахуватися з думками,
переконаннями, почуттями, прагненнями коханої людини.
Зберігаючи свою гідність, треба вміти поступатися один одному.
В. О. Сухомлинський
З моменту народження людина вступає в сімейні взаємини, законодавче врегулювання яких надає їм статусу сімейних правовідносин. Діти народжуються, дорослішають, залишають батьківську сім'ю, укладають шлюб, у них з'являються діти. Усе це і становить ланцюжок сімейних взаємин і правовідносин.
Сімейні взаємини безоплатні – таке уявлення було безумовно справедливим у минулому. На сьогодні ж питання безоплатності сімейних взаємин розуміється неоднозначно. Спостерігається втручання в соціальну природу інституту шлюбу елементів ринкових відносин – часто між подружжям укладаються договори, які визначають їхні майнові права. Однак безоплатний характер не можна повністю виключати із сучасних сімейних взаємин – у законі закріплений, наприклад, обов'язок дітей утримувати своїх непрацездатних батьків.
Взаємовідносини в родині можуть розумітися в широкому і вузькому значеннях як моральні взаємини та правові відносини. Вони визначаються, переважно, не законами, а моральними правилами. Затверджуючи відповідні закони, держава прагне за можливості не втручатися в особисті стосунки громадян, обмежуючись встановленням лише таких обов'язкових правил (норм), які необхідні для зміцнення сім'ї, здійснення та захисту прав і законних інтересів її членів.
Ціннісні орієнтації сімейного життя, формуючись з дитинства, зберігаються у людини на довгі роки і виявляються в міжособистісних взаєминах в різних сферах життя, і, передусім, у взаєминах із членами сім'ї, створеної нею самою.
Ціннісні орієнтації сімейного життя:
• трансляція духовно-моральної спадщини попередніх поколінь наступним поколінням (рідна мова; цінності, що відповідають духовно-моральним вимогам народу; норми, обряди, звичаї та традиції народу; моральний приклад; повага до старших; спосіб життя, який перебуває в гармонії з громадськими та релігійними нормами; патріотизм, хоробрість, мужність, любов до Батьківщини; святість родинних зв'язків, толерантність);
• трансляція національних культурних цінностей (цінності матеріальної культури (виховання ціннісного ставлення до рукотворних пам'ятників матеріальної культури); пам'яток духовної культури (пісні, легенди, перекази, притчі), а також оспівування прекрасного (природа, люди, навколишній світ); виховання здорового способу життя на прикладах фізичної досконалості, краси; дотримання традицій, участь в обрядах і святах та ін.);
• трансляція етичних норм.
Ціннісні орієнтації сімейного життя можна поділити на кілька умовних груп, відповідно до національних пріоритетів в процесі формуванні особистості майбутнього сім'янина.
Спрямованість формування ціннісних орієнтацій сімейного життя:
Ціннісні орієнтації першої групи спрямовані на формування відповідального ставлення до батьків: родинні зв'язки і "фортеця" родинних взаємин, почуття вдячності батькам, шанобливе ставлення до матері, шанування рідної домівки, спільне проживання старих батьків із дітьми, відповідальність за благополуччя батьків.
Ціннісні орієнтації другої групи спрямовані на вираження ставлення до дітей: відповідальність старших дітей за виховання молодших братів і сестер, усиновлення дітей, любов, співпереживання, прощення, співчуття, терпіння, вимогливість до дітей.
Ціннісні орієнтації, спрямовані на формування відповідного ставлення до загальноприйнятих норм поведінки: повага і шанування старших, скромність, ввічливість, стриманість, повага до праці і продуктів праці, гостинність та ін.
На жаль, сучасна родина перестала бути монополістом у передачі досвіду старших поколінь. Нинішні юнаки і дівчата мають поверхове уявлення про складну культуру взаємин, якої вимагає родинне життя.
Володимир Дрозда, соціальний педагог коледжу.
Фото з архіву І.Я.Книша