Search

Обрати мову



Його душа живе у слові

Наш календар

Його душа живе у слові

(до 90-річчя від дня народження П.І.Ковальчука)

Важко повірити, що вже стільки літ його, Петра Ковальчука,члена Національної спілки журналістів України, члена Національної спілки письменників України, великого життєлюба і прекрасної людини, немає серед нас. Та поки наша пам'ять живе, то живе й людина.Його світлий образ, глибокі лагідні очі, щира усмішка для нас невмирущі.

Насамперед перед нами постає людина, яку виколисало Надзбруччя, де народився і зріс великий життєлюб, який прожив у Заліщиках понад 30 років.

Всі краяни знали його як патріарха журналістики, згодом видатного письменника – автора історичних романів «Листи до живих», «Ростиславичі», «Отрок князя Василька», «Полювання на дика», драматургії – «Роман Горицвіт», «Ніч перед визволенням», новел, оповідань, публіцистики.

Як сильно ж треба було любити свій народ, свій край, щоб віднайти матеріал для написання таких творів! Читаєш - і ніби бачиш живого Петра Івановича, який по краплинці збирав історичні відомості для своїх книг.

Його перша книга «Листи до живих» спочатку з'явилася друком у львівському журналі «Жовтень». Після її виходу у світ автор мав чимало клопотів від влади, адже ця книга про відому партизанську «Червонудванадцятку», яка діяла на Тернопільщині і зовсім не була «червоною», її герої – це сповідники всього українського, борці за волю свого краю, рідного народу.

Наш земляк зумів прекрасно оспівати звитяжне минуле народу Наддністрянщини, важке животіння простого змордованого селянина у польськомуярмі, перші паростки боротьби за визволення. Письменник подарував нам глибоке джерело, з якого ми можемо почерпнути нові і нові знання про Заліщанщину.

Заслуговує на увагу роман «Ростиславичі», в якому йде мова про історію галицько-волинських земель, знайомі нам місця: Теребовля, Микулинці, Голігради, Василів, Більче-Золоте: тут відлуння історії часів Ярослава Мудрого, коли брязкали шаблі, летіли стріли й війною йшов брат на брата, батько на сина, щоб розширити свої володіння ціною крові й найдорожчого, що є в людини, – життя.

Книга дуже актуальна сьогодні. Вона виховує любов до рідної землі, вчить поважати своїх предків, які зі зброєю в руках відстоювали честь і незалежність Вітчизни. У творі порушено актуальні питання про потребу єдності, злагодженості в діях князів, які часто не допомагали відбивати ворога, а з власних інтересів закликали ворогів проти своїх братів. А це – урок і для нас, бо тільки спільними зусиллями можна зміцнити Україну.

Петро Іванович – це постать великого масштабу нашої історії, яка заслуговує пошани і любові свого народу. У його книгах – весь талант людини, митця. Його книги виховують патріотизм і високу духовність.

Згідно навчальної програми з української літератури, студенти коледжу вивчають творчість П.Ковальчука на заняттях з літератури рідного краю, які допомагають глибше збагнути складні події князівських міжусобиць ХІ –ХІІ ст. і зрозуміти, як сьогодні потрібна єдність демократичних сил у важкий для України час.

Письменник поспішав жити, творити, вражав своєю працьовитістю. Всім серцем бажав, щоб його народ знав свою історію, своє минуле, любив його, гордився ним.

Зі спогадів сучасників ми дізнаємося, що Петро Іванович був людиною високого інтелекту, широкого світогляду, великого журналістського хисту, надзвичайної людяності і доброти.

Й.Децовський: «Моє знайомство з Петром Ковальчуком бере початок зі сторінок його публікацій в тодішніх часописах.Читати написане ним було легко і цікаво.Відчувалося, що автор щедро обдарований вмінням використовувати кожне слово, майстерно писати про складні проблеми просто, переконливо, дохідливо.Він помітно виділявся серед свого оточення своєю зібраністю, можливо барвистою рідною мовою, яка щедро була збагачена дотепними приповідками, вдалими прикладами із життя нашого народу».

М.Сопилюк, лауреат Всеукраїнської премії ім. П.І.Ковальчука: «Автор роману «Ростиславичі» змалював яскраву й широку панораму життя наших предків ХІ століття. Періоду історичного і, разом з тим, романтичного.Тому ця книга видається мені не такою, як всі інші художні твори, яких прочитав за життя немало.Можливо тому, що тему цю майже не розробляли письменники, можливо тому, що автор – наш земляк, близька заліщанам людина. Як би там не було, книга для нас особлива».

Я.Мельничук: «Петро Іванович був дуже розумним і справедливим.Його книги нагадують добре і лагідне серце, а теплі ласкаві очі – шанобливе ставлення до людей. Вони є нашою національною гордістю. Його ім'я і слово живуть у наших серцях і житимуть у серцях майбутніх поколінь».

В.Фольварочний, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературної премії ім.С.Воробкевича: «На жаль, при житті його творчий доробок не набув належного поціновування. Розголос випав більше вже після другого видання його дилогії «Ростиславичі» та «Отрок князя Василька», якими він засвідчив, що хоч жив він у провінції, але був далеко не провінційним письменником, і зайняв своє, належне місце серед романістів, що піднімали значні пласти нашої історії».

А.Полотнюк, член Національної спілки журналістів України: «Письменник живе в своїх творах.Він постає перед нами, насамперед, з того, що зробив, що написав, чим збагатив духовну скарбницю епохи, в якій жив і творив . Петра Ковальчука я краще знала як публіциста, який працював у пресі. По собі залишив неоціненний скарб– матеріали, які стали для нащадків справжньою школою журналістської майстерності. Та найбільшу популярність і визнання йому принесли романи «Листи до живих», «Ростиславичі».У це дітище наш земляк вклав все своє творче життя.Він був напрочуд великим працелюбом, людиною з непересічним талантом. Його твори написані з глибиною і знаннями історичного фактажу, вони доступні, щирі. Його мова нагадує чисте джерело, крізь яке, мов у дзеркалі, простежуються історичні події».

П.І. Ковальчук по життю йшов із відкритим серцем,горнувся до всіх… Його свіча любові до оточуючих горить і не гасне донині.Усе, що засівав між людьми, де жив, з ким товаришував, поросло тугим колоссям, коріння якого – у мудрім слові, як щедрість рідної землі, яка подарувала його нам.

…Твої книги ведуть

у безсмертя,

В них історії

мудрі слова.

В наших душах живеш,

щоб не вмерти–

Наддністров'я

легенда жива.

І залишиться

пам'ять про тебе,

Нам світитиме

зірка твоя.

Хай тобі

усміхається небо

Шле поклін тобі

рідна земля.

(Антоніна Полотнюк)

 

Матеріал підготували працівники бібліотеки коледжу

: