Наш календар
Змістом його життя була вільна та соборна Україна
«Смислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо: ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть».
Ярослав Стецько
19 січня виповнююється 110 років з дня народження Ярослава Стецька – активного борця за національне визволення та відродження української державності. Його погляди - повчальні та пророчі, залишаються актуальними і сьогодні.
Народився Ярослав Стецько в Тернополі 19 січня, на Водохреща 1912 року в сім'ї греко-католицького священика Семена Стецька та Теодозії з дому Чубатих. Хлопець був обдарованою дитиною, багато читав та з відзнакою закінчив Тернопільську гімназію. Протягом 1929-1934 років вивчав філософію та право у Львівському та Краківському університетах. В гімназійні та студентські роки долучається до українського визвольного руху. Ярослав вступає до Української військової організації (УВО), а потім стає членом новоствореної Організації українських націоналістів (ОУН). За свою проукраїнську діяльність був тричі заарештований польською владою, пройшов через тортури (200 годин без сну в сидячому положенні), й зрештою засуджений до п'яти років ув'язнення, але відбув половину терміну і вийшов на волю за загальною амністією.
У січні 1938 року засновник УВО та ОУН полковник Євген Коновалець доручив Ярославу Стецьку підготувати черговий Збір ОУН і у 1939 році він бере участь у Римському конгресі ОУН.
У лютому 1940 року Ярослав Стецько був співініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН-Б, а на II Великому зборі ОУН-Б у квітні того ж року в Кракові Ярослава Стецька обрано заступником провідника ОУН-Б Степана Бандери.
З вибухом німецько-російської війни Ярослав Стецько, пробившись із групою однодумців одразу за фронтовою лінією до Львова, скликає Національні збори, які 30 червня 1941 року проголосили Акт проголошення Української Держави й обрали Ярослава Стецька прем'єром Українського Державного Правління.
Пізніше Ярослав Стецько згадував: «…ми вирішили танкам, бомбовозам і гранатам окупантів протиставити вірність ідеї Суверенітету нації, гідність і гордість великої духом нації, незламність нашого характеру, чистоту нашого серця, нашу безстрашність особисто захищати проголошене діло, ні за яких умов цього не заперечити, не відкликати, витримати до кінця».
За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави Ярослава Стецька заарештували і відправили до концтабору Заксенхаузен, де він до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті. Після звільнення, утікши з-під нагляду гестапо, Ярослав Стецько в дорозі до американської окупаційної зони був важко поранений.
В групі, яка допомогла організувати втечу, була і підпільниця «Муха», майбутня дружина Ярослава Стецька – Ганна Музика (Ярослава Стецько). Вони уклали шлюб у 1946-му і прожили разом 40 років
У 1945 р. крайова конференція ОУН-Б обирає Ярослава Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера й генерал Роман Шухевич. У 1946 р. Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя. Після війни він розгорнув широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. Найпомітнішими успіхами у міжнародній службі Ярослава Стецька справі визволення України є підписання домовленості з Китайською антикомуністичною лігою на Формозі про співпрацю і створення в Тайпеї місії АБН (1957-1960 рр.) і згодом — до 1971 р. — представництва АБН, активна участь у підготовці й заснуванні в 1970 р. в Токіо Світової антикомуністичної ліги. З ініціативи Ярослава Стецька постала також Європейська Рада Свободи, яка обрала його довічним членом почесної президії ЄРС. У 1968 році Ярослава Стецька обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолював до кінця свого життя.
Ярослав Стецько — автор книг «30 червня 1941» та «Українська визвольна концепція», чисельних статей і брошур: «Сила — головний аргумент проти Росії», «Ідейно-політичний резистанс організованого українського підпілля», «Міжнароднє становище і українська справа», «Бунт проти матеріалізму» та ін. — програмних праць і документів ОУН(б) і АБН.
Помер Ярослав Стецько 5 липня1986 р. в Мюнхені, де його й поховано.
Нелегкий шлях довелося пройти цій великій та мудрій людині, яка обрала місією свого життя боротьбу заради незалежності України. Він залишив нам величезну духовну та ідейну спадщину, з якої маємо мудро скористати.
Галина ПЕТРІВ, викладачка історії
Використано джерела:
-
Довідник з історії України (А-Я): посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. /За заг. ред.: І. З. Підкови, Р. М. Шуста. – Київ: Генеза, 2002. – 1135 с.
-
ВизначніпостатіТернопілля. Біогр. збірник. //О.Г. Бенч, В.М. Троян. – К.: Дніпро, 2003.- 232 с.
-
Українськийінститутнаціональноїпам'яті. URL:https://uinp.gov.ua/public/istorychnyy-kalendar/sichen/19/1912-narodyvsya-yaroslav-stecko
-
Мельничук Б. Великий українецьізТернопілля Ярослав: життєвий шлях Провідника ОУН/ Б. Мельничук, М. Сагайдак, В. Уніят. – Тернопіль: Астон, 2010. – 175 с.