Наш календар
Єднаймо душі словом Кобзаря
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.
Т.Г. Шевченко
Світ постав зі Слова. І Україна постала зі Слова. І слово те було в Шевченка про матір-Україну. Воно зростало з пісні і думи, з глибинного кореня народу. 9 березня відзначають українці на своїй землі та в зарубіжжі 208-у річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України.
Хвала і честь тобі, великий генію й пророче!
І слава у віках тобі, Кобзарю!
Ти - серед нас, слова твої живуть,
І будуть жить повік в серцях народу!
Сьогодні ми, колектив відокремленого структурного підрозділу «Заліщицький фаховий коледж імені Є. Храпливого Національного університету біоресурсів і природокористування України», єднаючись зі всією Україною, вплітаємо свою квітку у вінок шани Великому сину нашого народу Тарасу Григоровичу Шевченку.
Великий Кобзар звеличив Україну на весь світ. Торкнімося сьогодні серцем Шевченкових творів, проймімося їхнім духом, згадаймо його заповіти.
А що ж нам заповідав Кобзар?
Не одцурайтесь своєї мови
Ні в тихі дні, ні в дні громові,
Ні в дні підступно мовчазні,
Коли стоїш на крутизні
Один, чолом сягнувши птаха,
Й холодний вітер попід пахви
Бере і забиває дих,
Щоб ти скорився і притих.
Не одцурайсь, мій сину,
Мови. У тебе іншої нема.
Ти плоть і дух – одне-єдине
Зі словом батьківським – Людина,
Без нього – просто плоть німа.
Без мови в світі нас – нема!
❀❀❀
Схаменіться,…
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає.
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
❀❀❀
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
❀❀❀
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
❀❀❀
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.
Тож нині закликаємо: заради виконання Шевченкових заповітів, заради великої мети творення Тарасової України усі народи, що населяють її, люди всіх віросповідань повинні об'єднати свої зусилля… Кожний з нас повинен мати у своєму серці хоч краплинку великої невичерпної шевченкової любові до Матері-України і відгукнутися на віщий голос Пророка.
У зоряні вінки заплетені суцвіття,
Тобі до ніг, Титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття –
Тебе своїм сучасником звемо!
Ірина САГАЙДАК, викладачка філологічних дисциплін