Саме під таким гаслом у Заліщицькому агроколеджі було проведено годину пам’яті, приурочену Дням гідності та свободи. Своєю присутністю студенти, викладачі, співробітники коледжу вшанували пам'ять загиблих на Майдані та в зоні проведення АТО.
У скорботній тиші завмерла вщерть переповнена актова зала, коли зусібіч її огорнуло полум’я запалених у руках юнаків та дівчат свічок як данина пам’яті про невинно убієнних жертв Небесної сотні. В унісон з акордами «Реквієму» Моцарта згорьована Мати-Україна (студентка 24 гр. Тетяна Сеньків), що застигла перед умовним вівтарем-жертовником із зображенням героїв, благала Сина свого сотворити диво – порятувати Україну.
Учасники вечора-реквієму мали змогу пригадати хронологію «Листопадового зриву»-2013, спостерігаючи за кадрами документального фільму «Революція гідності», коли, об’єднані поривом духа, люди встали за волю. В перегляд кадрів найбільш знакових етапів революції вмонтовувались виступи учасників сценічного дійства. Майданівці (брати Павло і Петро Безушки, 35 гр.) закликали зі сцени встати «з братом плече до плеча», щоб не бути розчавленими чоботом «Беркута». Майданівські металевий щит і оранжева каска створили ефект повернення у ті дні, коли Євромайдан переріс у Революцію гідності.
Особливо емоційною була та частина години пам’яті, коли фільм нагадав про перші жертви Майдану – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника та Юрія Вербицького. На фоні пісні «Сніги, сніги…» зустрілися в едемському саду «убитий в Крутах й вірменин Сергій» (студенти 32 гр. Василь Радзіх та Ігор Семенюк). На розпачливе запитання крутянина «померли ми, щоб ви нам жили. А вас вбивають… Вас тепер за що?» перший у списку Героїв Небесної сотні «бородач Сергій» мовив: «За Україну, брате мій!». Тому таким болісним був діалог із Кобзарем Романії Тремблюк, студентки 27 гр., (вірш «Розмова з Шевченком»), де знову звучали риторичні питання:
Скажи, Кобзарю, мушу знати,
Хто нам недолю таку дав?..
Коли ж то будуть син і мати
Вже на оновленій землі?
Кульмінацією вечора-реквієму став спогад про найтрагічніший етап революції – події на Інститутській 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. Коли на екрані транслювалися кадри тих кривавих подій, а голос диктора мовив: «У центрі Європи було відкрито справжнє полювання на людей», скорботну тишу залу заповнив «Реквієм. Небесна сотня» у виконанні Ніни Матвієнко. І вже ніхто не соромився сліз болю і жалю - ні студенти, ні їх наставники, коли під «Плине кача…» попливли «гроби по морю, як човни – по морю рук, по морю сліз і гніву». Так почала свою скорботну декламацію Наталія Безпалько (21 гр.). І разом з нею всі щиро вірили, що «убієнний ангелом стає, бо він герой. Герої не вмирають».
У цілковитій темряві на екрані висвітились обличчя наймолодших жертв Майдану (кліп «Небесна сотня. Десяток юних ангелів»). А жалобний список під номером першим відкрив одноліток тих юнаків та дівчат, що сиділи в залі, студент Тернопільського коледжу Назар Войтович. Особливої напруги та внутрішнього емоційного сплеску було досягнуто завдяки поєднанню кадрів фільму і почергового звернення кожного «ангела» до тієї, кому було завдано найбільшого болю і розпуки:
Прощайте, мамо… і простіть, благаю,
Що так невчасно світ цей полишив…
Я шлю Вам, мамо, вісточку із раю…
Я дуже, мамо, дуже Вас любив…
Так у світлі одинокого прожектора появлялася десятка «юних ангелів» Небесної сотні зі словами звернення до мами та запаленою свічкою пам’яті в руках: від імені
Назара Войтовича – Тарас Стасюк (15 гр.),
Романа Гурика – Ігор Гудима (17 гр.),
Дмитра Максимова – Володимир Ільків (15 гр.),
Устима Голоднюка – Назар Федик (25 гр.),
Василя Мойсея – Павло Винниченко (26 гр.),
Дмитра Пагора – Богдан Сеник (24 гр.).
Івана Тарасюка – Микола Гаврилків (15 гр.),
Ігоря Костенка – Андрій Петрас (15 гр.),
Сашка Плеханова – Назар Пуляк (26 гр.),
Сергія Байдовського – Тарас Лесюк (26 гр.).
Коли Валентина Витрикуш (15 гр.) читала поезію «Жінко, чого ви плачете…», на екранах зринали фото цих наймолодших
Героїв України – юних, усміхнених, життєрадісних і рішучих – і раптом вони змінювались трагічними світлинами похоронних процесій та розпачливих облич батьків, згорьованих матерів на застиглих грудях їх дітей.
«Із мого серця мальва проросла і кров’ю зацвіла» словами В.Івасюка співала-тужила Валентина Вольська (15гр.), а вокальний ансамбль (керівник С.Тарасевич) додавав жалю:
Над землю тумани
Сивиною упали,
Та й на скроні батьків.
Назавжди зупиніться,
Всі війни на світі!
На білому світі
Не вбивайте синів! («Над землею тумани»)
Хореографічною картинкою «Свіча пам’яті» у постановці та виконанні Ірини Шпунярської (37 гр.) та Павла Андрусика (32 гр.) на «Мелодію» Мирослава Скорика було відтворено весь трагізм загибелі цвіту української нації, яким судилася доля «з лицарів – в безсмертя».
У ці знакові для України дні на Майдані боронили наші громадянські права і працівники та студенти коледжу: Б.І.Шипітка, В.І.Тимчук, Я.Ф.Симотюк, В.І.Токарчук, П.І.Небога, Я.І.Хохолик, О.І.Дуда, М.Д.Мотринчук, А.Данилюк, І.Кабанець, Я.Грицюк. С.Дідюк, Т.Ляшук, В.Українець, П.Добровольський, П.Андрусик, ряд нині вже випускників навчального закладу. Їх присутні вітали бурхливими оплесками. Вони були першими з тих, хто не за вказівкою, а за велінням совісті і покликом серця пройшли через пекло палаючих шин і крижану купіль водометів. Вписавши свій рядок у новітню історію України, вони з гідністю дивитимуться в очі своїх дітей і внуків, у той час як більшість із нас відведе очі перед запитанням нащадків: «А чому тебе там з ними не було?».
Від першого і до останнього дня Революції гідності, у самому пеклі подій були викладачі Б.І.Шипітка, В.І.Тимчук, Я.Ф.Симотюк, який нині знову на передовій – на сході України. До учасників вечора-реквієму звернувся гість заходу - активіст Євромайдану, колишній викладач коледжу, а нині перший заступник голови Заліщицької райдержадміністрації Краснюк Р.Д., який закликав молодь бути гідними великого подвигу їхніх ровесників – Героїв Майдану.
На годині пам’яті згадали і про буремний Схід, і про загиблих на неоголошеній жорстокій війні, розв’язаній нашим «братком», героїв-заліщан: Олега Гулька, Ореста Квача, Станіслава Лаврика, Володимира Марусича. Хвилиною мовчання вшанували учасники заходу усіх Героїв Майдану та полеглих у зоні АТО, а студентські активісти поклали кошики квітів до стели Небесної сотні та пам’ятного знака, що відкриває закладену на території коледжу калинову алею.
Повернутися живими закликала усіх воїнів, що захищають рубежі нашої держави, Марта Желізняк (14 гр.) піснею «Повернись, солдате!».
Наприкінці вечора-вшанування Героїв зі сцени прозвучав заклик єднати «націю у всі віки, Поділена не встоїть – може впасти!» (вірш-звернення до українців читали Аліна Сав’юк та Назар Марусик, студенти 17 гр.). У фіналі прозвучала пісня «Не спи, моя рідна земля!» у виконанні студента 39 гр. Івана Мандзюка.
Небесна сотня вже рік молиться за Україну. Ми молимося за них, а вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. І пам’яті – про ті небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право бути. Минулих холодної зими, тривожної весни, бентежного літа і кривавої осені нам судилося зрозуміти: «Не забудемо», адже українці відправили не одну сотню героїв у небесний легіон – і тому не мають права їх забути.
Ведучі години пам’яті Христина Зарецька (26 гр.) та Олег Бойчук (35 гр.) закликали всіх учасників долучити частинку своєї душі до всенародної підтримки наших захисників Вітчизни у важкий для неї час - не пройти байдуже повз скриньку для пожертв біля входу в зал. Зібрані кошти будуть передані для допомоги випускникам коледжу, які нині воюють у зоні АТО на сході України.
Учасники заходу мали змогу переглянути фотовиставку В.Іванішина «Революція гідності», розгорнуту у вестибулі коледжу.
Вечір-реквієм, присвячений річниці Революції гідності, підготували викладачі, куратори студентських груп О.М.Матійчук, В.І.Гойман, Н.Д.Проданик та М.Д.Олійник. Досягнути відповідної атмосфери співпереживання, не залишити байдужим жодного присутнього у залі стало можливим завдяки професійному поєднанню мистецьких здібностей студентів із сучасними комп’ютерними технологіями, за що організатори висловлюють особливу вдячність концертмейстеру і звукооператору О.Мартинчуку.
Оксана Матійчук, Віра Гойман,
куратори 27 та 102-СА груп