Тиждень соціально-гуманітарних дисциплін
«Україна починається з мене»
Презентація творчих проєктів «Війна очима студентів»
24 лютого 2022 року життя змінилося для кожного українця, воно розділилося на до і після. Скалічені людські долі, руйнування, втрачені життя, здається, що це жахливий сон… Навкруги весна, а ми не можемо сповна насолоджуватися її красою, звикаємо до сирен та вчимося жити в умовах війни…
В рамках проведення тижня соціально-гуманітарних дисциплін студенти коледжу презентували власні творчі проєкти «Війна очима студентів».
«Душу й тіло ми положим, за нашу свободу», Гембатюк Єлизавета, 14 група
"Україна - війнами стомлена, та ніким не зломлена", Когут Христина, 14 група
«Україна, 24.02.2022», Петрущак Василь, 14 група
«Україна починається з тебе», Панасюк Ірина, 14 група
Корнят Юлія, 14 група
«Сплюндрована Україна», Кульба Вадим, 12 група
«Наслідки російської агресії в різні періоди історії», Дубець Петро, 12 група
«Росія нам не брат», Осипчук Віталій, 12 група
«24.02.2022», Братанич Денис, 11група
«Модель Су-27 58», Базюк Микола, 21 група
«У боротьбі за волю», Бойчук Тетяна, 15 група
«Очі правди», Кошеланик Іванна, 15 група
«Це не сон, це реальність», Гуцал Марія, 15 група
«Весь світ з нами», Ковальчук Світлана, 15 група
«Україна до та після «визволення» «руським миром», Пеняк Ірина, 14 група
«російсько-українська війна», Мендик Богдан, 11 група
Моя незламна й сильна Україна
Не тихо вже на вулицях твоїх ,
Моя незламна й сильна Україно.
Чому повинна ти терпіти москалів,
Які руйнують та порошать нас щоднини?
Новини слухаю та чую про Ірпінь…
Не знаю навіть, як коментувати,
Коли ми бачимо усіх тих матерів ,
Які не мають чим дитя прогодувати
Також дивлюсь на того дідуся -
В очах його багато можна прочитати .
Хіба він думав, що у 70 доведеться з рідної оселі утікати.
Та діточки малесенькі, ось ті -
Вони ж померли від нестачі їжі в животі.
А деяких забили, катували -
Безжалісно життя їм обірвали.
Ну а росія хоче нам сказати, що
Україну треба рятувати,
Що тут Бандерівці, Хохли
Стріляють в мирні та жилі хати.
Але про все це ми ніколи не забудем,
Й до москаля розплата скоро вже прибуде,
І пам'ятати весь світ буде,
Що москалі то є нелюди…
Угринюк Марія, 21 група
«Злидні…»
Мене,чомусь,вже не болить
Те все, що бачили мільйони.
І вже чомусь….. немає сліз
Немає ненависті тої.
Сьогодні вже не страшно, сьогодні тут болить
Болить за тих, хто закопаний у ямі
Там на могилі плаче й голосно кричить.
Трирічний хлопчик, який залишився без мами,
Він ще малий, він ще не знає.
Чому від нього забирають сенс всього життя,
Для чого так безжалісно вбивали,
Але у них вже відповідь проста
Їм треба знищити народ, їм треба знищити країну,
Вони не знають що таке Життя
Життя-це мить, яка перетворилась на руїну.
Закінчувався хліб, кінчалась і вода
Сиділи три сім'ї разом в підвалі
Потоптані, знесилені, слабкі.
А за вікном старого дідуся вже розпинали,
Він навіть не кричав, він просто спав
Поранений, обстріляний, побитий,
Він просто мовчки захищав
Наше майбутнє й своєї Батьківщини.
Кастранець Мар'яна, 15 група
«Незламна Україна», Николяк Арсен, 21 група
В Україні синє небо
І родючая земля.
Десь у лісі чути голос
Молодого солов'я.
Синє небо, жовте поле,
Прапор в небі майорить.
Добровольці взяли зброю
Йдуть країну боронить.
Йде війна багато років,
Гинуть хлопці молоді.
Вороги прокляті хочуть
Стерти нас з лиця землі.
Україно! Ми з тобою
І тебе захистимо.
Батьківщину збережемо
І нащадкам віддамо.
Николяк Арсен, 21 група
«Світ без війни», Моспанчук Василь, 11 група
До України
Стражденна, моя рідна Україно!
Настав благословенний час
Боронити землі дорогі для нас!
Замахнулись вороги прокляті
На рідну землю барвінкову,
Руйнуючи життя і мову нашу калинову.
Стражденна, моя рідна Україно!
Чому не можемо життю радіти?
Чому повинні гинуть безневинні діти?...
Народ український, хоче одного:
Землю рідну від ворога звільнити
Й спокійно в мирі довгі роки жити.
Земледух Олександр, 21 група
Розстріляна весна...
Розстріляні мрії...
І стогне від болю земля
В моїй Україні...
о. Петро Половко
Ці слова, на мою думку, найточніше передають сьогоднішню ситуацію. Адже з 24 лютого в Україні триває повномасштабна війна. Найкращі сини та дочки стали на захист своєї землі. Наш народ об`єднався заради однієї мети — відстояти рідну землю, не віддати її на знущання катам.
Пам`ятаю, рано-вранці 24 лютого мене розбудив меседж однієї з соціальних мереж: "Російські ракети обстріляли міста Київ, Одесу, Івано-Франківськ..." Здригнулося серце, запаморочилася голова... Спочатку — не повірив, думав — сон. Та хлопці-одногрупники також попрокидалися і були наляканими. Дорогою додому згадував слова своєї прабабусі, яка завжди говорила: " Діточки, щоб тільки ви не знали війни й голоду." "Яка війна й голод у ХХІ столітті, - думав я, - які танки й ракети, коли люди літають у космос, вся держава — у смартфонах, велика кількість нанотехнологій?"
Я, як і більшість українців, кожен день переживаю війну. Страх змінюється надією, надія — відчаєм, відчай — знову надією. Охоплює розпач та лють, коли читаю чи дивлюся новини про наші незламні героїчні міста й села Маріуполь, Буча, Харків, Гостомель, Демидів, Козаровичі та десятки інших. Кров'ю обливається серце та ридає душа, коли гинуть люди, особливо — діти. Наскільки можна бути такими жорстокими, щоб вбивати, гвалтувати невинних людей, знищувати все навколо від мостів і доріг до пам`яток архітектури та церков? Це не можуть робити нормальні люди, це орда, яка нищить все на своєму шляху. Мільйони поламаних доль, знищені мрії та тисячі загиблих та закатованих. Здається, що це все — дуже страшний сон і час зупинився ще у лютому, хоч зараз вже весна і цвітуть сади, співають птахи, яких перериває сигнал повітряної тривоги...
Непроста доля України. Та тліє в народі "іскра вогню великого" прагнення до свободи. Це першим на весь світ сказав наш пророк Тарас Шевченко: "Не вмирає душа наша, не вмирає воля." Рано чи пізно війна закінчиться нашою перемогою та миром, хоч і залишиться в нас назавжди у вигляді страху та паніки. Це — величезна рана для нашого народу, яку ми будемо лікувати всі разом. На жаль, ніщо так не об`єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна. Війна... Бійці, волонтери, лікарі та кожен зокрема робить свій вклад у нашу перемогу. Ми, студенти, старанно вчимося, щоб з новими знаннями та вміннями розбудовувати нашу прекрасну неньку Україну.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! МИ — ЄДИНІ, МИ — ЗА МИР!
«Розстріляна весна», Музичка Олександр, 22 група
Моя вільна Україно, тримайся!
Моя вільна Україно ,тримайся,
ми завжди поряд
навіть за багато кілометрів від тебе.
Однаково серцем і душею з тобою .
Ми молимося за людей
які боряться за тебе,
вільну й незалежну
нашу Батьківщину,
нашу неньку, і за нашу свободу слова .
А той, хто катує ,вбиває ,знущається
над твоїми громадянами і над тобою,
не зможе вже очиститися від такого великого масштабу зла ,
якого заподіяв нам усім.
Тримайся, вільний народе наш Український ,
ми витримаємо все ,
адже ще з давніх часів,
від найперших наших козаків ,
наших воїнів ,ми завжди тільки хотіли бути незалежним,
і були ,і будем вільними .
Але залишилося ще трішки
і все стане, як раніше ,а навіть ще краще ,
бо ворог об'єднав всіх Українців ,
і наших побратимів із сусідніх країн,
які допомагають нам у цю скрутну годину .
Я пишаюся нашими козаками ,нашими чоловіками і жінками ,
і усіма, хто служить у ЗСУ,
які всім серцем за нашу неньку.
Ще трішки - і все буде, я вірю ,
і молюся Богу .
Слава Богу !
Слава Україні !
Героям слава !
Бошкова Тетяна, студентка 24 групи
Також хочемо відзначити студентів, які презентували кращі творчі проєкти: Бачук Р. 11 гр. «Україна понад усе», Борецький І. 11 гр. «Війна поворюється», Донцов О. 11 гр. « Український патріотизм», Рудик І. 11 гр. «Україна», Петрас А.11 гр. «Вплив війни на міста України», Макух С. 12 «Різниця між добром і злом», Бульдяк Ю.14 гр. «Я не хочу бачити війну. Зупиніть війну», Колодій М. " Україна-наш дім, не забувайте про це", Гутман В. 22 гр. « Війна за незалежність України», Максимчук Н. 22 гр. «Пам'ятаємо про війну», Юрійчук В. 25 гр. «За ким сьогодні дзвони стогнуть?».
Україна обов'язково переможе у цій війні, та перемога дається нам дуже дорогою ціною. Наше завдання, дорогі студенти, створювати надійний тил та сумлінно кожному виконувати на своєму місці ті обов'язки, які покладає на нас держава. Бережімо себе та Україну!
Матеріал зібрано Галиною ПЕТРІВ, викладачем коледжу