До 124 річниці з дня народження Є. Храпливого
Євген Храпливий – життєва доля і сучасність
22 червня 1898 року в селі Лисівці, тодішнього Заліщицького повіту, народився Євген Храпливий – вчений, громадський і кооперативний діяч східної Галичини першої половини ХХ століття.
Аналізуючи біографічні дані, його наукову і громадську діяльність з студентами економічного відділення ВСП «Заліщицький фаховий коледж імені Є. Храпливого НУБіП України» при вивченні предмету «Економіка кооперативів» звертаємо увагу на актуальність та сучасність багатьох його життєвих моментів та проектів.
Життєвий шлях Є. Храпливого достатньо складний, обумовлений багатьма подіями того часу, які в певній мірі повторюються і в сьогоденні. Після смерті батька родина Храпливих переїжджає в м. Тернопіль до брата матері Зенона Ганкевича, а Євген продовжує навчання в Тернопільській гімназії протягом 1908-1914 рр.. Однак, Перша Світова Війна перервала навчання та юнацькі захоплення. І, щоб не потрапити під російську окупацію, Євген разом з матір'ю емігрує спочатку до Моравії, а відтак до Відня.
Сьогоднішні реалії, майже копія того, що відбувалось більше як 100 років тому.
Ще один епізод життєвої долі, який є добрим прикладом для наслідування для сучасної молоді. Закінчивши в столиці Австрії українські гімназійні курси протягом 1915-1916 рр., Євген поступає на агрономічний факультет Вищої школи аграрної культури у Відні. У зв'язку з проголошенням ЗУНР, молодий юнак повертається до Тернополя і зголошується добровольцем до Української Галицької Армії (УГА). Сьогодення, показує нам сотні таких прикладів. І це є справжній патріотизм.
Польський полон, інтернування, повернення до Відня для продовження навчання у Вищій школі, формування свого економічно-господарського світогляду і в лютому 1924 р. завершення навчання та одержання диплому інженера.
1925 р. – повернення в рідні краї і початок громадської та професійної роботи у Ревізійному Союзі Українських Кооперативів. Згадаймо, звернення нашого президента до молодих людей, які сьогодні за межами України – повертатись на рідну землю і тут реалізовувати свої знання та проекти.
Вже у 1926-1927 рр. молодий спеціаліст підготував і видав два підручники «Молочарське книговодство» і «Основи кооперативного молочарства». В цей же час він ініціює видання першого українського фахового молочарського журналу «Українське молочарство». Вражає енергія до праці, до розвитку і становлення українського селянства. Це теж, одна з вимог нашого воєнного сьогодення.
У січні 1928 р., у зв'язку із запрошенням Є. Храпливого на посаду головного директора Товариства «Сільський господар», він разом з однодумцями розвиває ідею українського державотворчого кооперативізму, втілюючи в життя стратегічний план перебудови Західноукраїнського села за зразком Данії, Німеччини, враховуючи при цьому ментальність, соціально-економічні умови і духовно-культурні потреби українського селянства.
Чим не на часі, дані ідеї – особливо для невеликих фермерських господарств, присадибних господарств – з їх можливостями наповнювати продовольчий ринок, якісними продуктами харчування напряму від виробника, а не через посередника.
За основу перебудови життя селян Є. Храпливий запропонував суспільну агрономію і селянський кооперативний рух. У працях «Шляхи праці нашої суспільної агрономії» та «Як піднести наше хліборобство», виданих у Львові в 1931 і 1932 рр., Є. Храпливий визначив засади, програмні напрямки і завдання суспільної агрономії в розвитку західноукраїнського сільського господарства. Програма, яку він запропонував, охоплювала агрономічні заходи держави й «Сільського господаря» щодо розвитку селянських господарств, зокрема виробничої аграрної культури селян, вибору напрямів та організації рентабельного господарювання і засад життя й праці селянського родинного господарства. Вона передбачала захист селян від правопорушень державних органів влади та її установ, мала чітку, продуману й обґрунтовану програму в тій чи іншій галузі сільського господарства краю.
Іншим важливим завданням суспільної агрономії було розв'язання проблем збуту сільгосппродукції, зокрема її переробки та реалізації за вигідними для селянських господарств цінами в умовах ринкової конкуренції всередині держави та поза її межами.
А куди сьогодні можуть реалізувати надлишки продукції власники присадибних господарств, мається на увазі, відсутність заготівельних пунктів та переробних підприємств.
Євген Храпливий зазначав, щогромадсько-агрономічні заходи через сприяння інноваційному розвиткові виробництва розв'язують приватногосподарські проблеми – піднесення продуктивності та прибутковості, культури і добробуту селянських господарств. Добрим прикладом в цьому є щорічне проведення виставки досягнень «Нове зернятко» за ініціативою і на базі агрохолдингу «Агропродсервіс».
Значну увагу Є. Храпливий присвятив фаховому хліборобському шкільництву, зокрема господарським школам і курсам.
При «Сільському господарі» створювали гуртки хліборобського вишколу молоді, для яких Є. Храпливий розробив програму, видавши її окремою книжкою під назвою «Як працювати в Хліборобському Вишколі Молоді». У ній йдеться про те, що хліборобський вишкіл молоді «Сільського господаря» має на меті виховати з хліборобської молоді хороших громадян і добрих господарів. Ця ідея теж сьогодні на часі, в певній мірі вона реалізовується за ініціативою агрофірми «Континенталь».
Викладацьким колективом коледжу ведеться змістовна робота по вивченню та збереженню надбань нашого земляка – вченого економіста із солідним науковим досвідом, великими організаційними здібностями.
За ініціативою Й.Й. Децовського, колишнього завідуючого лабораторією кооперації, в м. Заліщики названо вулицю імені родини Храпливих, створено музей історії коледжу та родини Храпливих, проводяться науково-практичні конференції, дослідницька та пошукова робота, як студентами так і викладачами.
Вивчення та аналіз наукової та громадської діяльності Євгена Храпливого на тлі подій сьогодення дає змогу високо оцінити внесок цієї людини в розвиток української наукової та соціально-економічної думки.
Саме такі постаті та їхня праця, ідеї та проекти, можуть і сьогодні прислужитись для розбудови України. Осмислюючи життєву долю Євгена Храпливого, – ім'я якого з честю носить Заліщицький фаховий коледж, віримо в перемогу і є тими спадкоємцями, які зможуть реалізувати ідеї вченого-патріота.
Володимир Глова, Наталія Леоненко,
викладачі коледжу