День Державного Прапора
У коледжі відбулися урочистості з нагоди відзначення Дня Державного Прапора.
Право підняти Державний Прапор надано кращим студентам навчального закладу: Василю Приведі (42 гр.), Марії Угриннюк (31 гр.), Вікторії Гутман (32 гр.).
Також на захід урочисто було внесено прапори з передової, які нашому закладу передали захисники України, випускник Руслан Слівінський та працівник Микола Кульпака.
З історичною довідкою про Держаний Прапор України виступила викладачка історії Галина Петрів, яка зазначила, що прапор як символ виник ще за античних часів. Спершу використовувався в країнах Європи і поширився на українські землі в добу Середньовіччя. Найчастіше прапором вважався шматок тканини, прикріплений до списа, що мав вказувати на місце збору воїнів. Окремі сучасні дослідники виводять традицію вживання жовто-синіх кольорів ще з язичницьких часів. Вона органічно вплелася у християнську релігію, і сьогодні в православних храмах Вогонь і Вода – найбільші святості, які виражаються через жовту і блакитну барви.
На доказ історичного коріння традицій поєднання синьо-жовтого кольорів на Україні свідчить і те, що заснованому місту Львову в 1256 році надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному тлі. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.
Революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України, влітку 1848 р. синьо-жовте знамено майоріло над львівською Ратушею як національний символ. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. в Російській імперії– на території Наддніпрянської України.
З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.
22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.
У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Артикул 5 цього закону проголошував прапор держави – блакитно-жовтий.
15 березня 1939 р. синьо-жовтий прапор він був прийнятий як державний прапор Карпатської України. Синьо-жовтий прапор використовувала відновлена у 1941 році – Українська Держава, яку одразу ліквідували.
У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення жовто-блакитних кольорів. Патріотів за такі дії засуджували на два роки позбавлення волі.
На початку 1970-х років група юнаків із села Росохач, що на Чортківщині, утворила підпільну організацію, яка увійшла в історію як «Росохацька група». У ніч проти 22 січня 1973 року у Чорткові група провела резонансну акцію: встановила чотири синьо-жовті прапори та поширила 19 прокламацій до 55-ї річниці проголошення Четвертого Універсалу Української Центральної Ради в Києві. Уже 19 лютого 1973 року почалися арешти, а наприкінці 1973 року у Тернополі відбувся закритий суд.Володимиру Мармусу як організатору дали найбільший строк — 6 років колонії суворого режиму та 5 років заслання, решті — на рік-два менше.
Справді історична подія сталася 27 липня 1976 року. У Монреалі на Олімпійських Іграх під час футбольного матчу між збірними Німецької Демократичної Республіки та СРСР (більшість команди збірної становили гравці київського «Динамо») 150 українців вивісили плакат із надписом: «Свобода Україні». А українець Данило Мигаль із Тандер-Бей (Онтаріо) наважився вибігти у вишиванці із синьо-жовтим прапором просто на футбольне поле та ще й вигукуючи слова «Свобода Україні!» і танцюючи гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону.
Підняття національного прапора над Київрадою стало реакцією на Декларацію про державний суверенітет (яку ухвалили 16 липня 1990 року).
Скориставшись провалом путчу у Кремлі, 23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до парламентської зали на столичній вулиці Грушевського.
А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним Прапором України синьо-жовтий стяг. Таким чином, ми бачимо, що саме синьо-жовтий колір прапора має всі ознаки українського національного символу. Для українців це кольори чистого неба і пшеничного лану. Український прапор, який був довгий час національним символом, став згідно з 20-ю статтею Конституції Державним Прапором України. З метою виховання поваги громадян до державних символів України було прийнято Указ президента України від 23 серпня 2004 року «Про День Державного Прапора України».
На завершення урочистостей з нагоди Дня Державного Прапора в коледжі студенти та викладачі провели патріотичний флеш-моб, вишикувавшись у символічний герб-тризуб, піднявши сотні державних прапорців і засвідчивши незламну віру у світле ти мирне майбутнє.
Уже сотні років синьо-жовті кольори супроводжують українців у періоди труднощів, в епохи розквіту національної ідеї та протягом боротьби за незалежність, в період перемог та поразок. Зараз в умовах війни наш Прапор є оберегом, що визначає українські території. Ми впевнені, що в недалекому майбутньому наш Прапор знову майорітиме від Закарпаття і до Донбасу та Луганська, від Києва і до Криму. Слава нашому Державному Прапору! Слава Україні! Слава нашим Героям!
Юрій ВІЙТИК, Галина ПЕТРІВ,
викладачі соціально-гуманітарних дисциплін