Наш календар
Соломія Крушельницька – «Чарівна Баттерфляй» ХХ століття
Цього року за ініціативою від України виконавча рада ЮНЕСКО ухвалила рішення щодо відзначення 150-річчя від дня народження оперної співачки Соломії Крушельницької, уродини якої 23 вересня 1872 року.
«Чарівна Баттерфляй» – так називав Соломію Крушельницьку один з найвідоміших композиторів – Джакомо Пуччіні, а співати на одній сцені з уродженкою маленького села на Тернопіллі вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Вона мала все – славу, родину, гастролі, достаток, і одного дня все втратила. Життя Соломії Крушельницької варте того, щоб про нього знімати художні фільми, телесеріали, писати романи та документальні розвідки. На її долю випала велика праця, велика слава і велика любов. Вона була дуже відомою і вільною у своїх діях, але війна і обставини зробили її заручницею радянської влади. Вона завжди наголошувала, що вона українка, але в незалежній Україні не так багато встигли зробити для її пам'яті.
Соломія Крушельницька походить зі шляхетного українського роду Крушельницьких гербу Сас. Народилася в сім'ї греко-католицького священника у селі Білявинці на Тернопільщині. Співати Соломія почала дуже рано й усі відзначали її виняткові здібності і дуже приємний голос. Батьки дали Соломії хорошу освіту. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській класичній гімназії, також навчалася у Тернопільській школі товариства «Приятелі музики». У 1891 році Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства. Її наставником був відомий професор Валерій Висоцький. Восени 1893 року після закінчення консерваторії Крушельницька їде до Італії, де навчається співу у Фауста Креспі і драматичному мистецтву у професора Конті. У 1894 році Крушельницька тріумфально виступає у Львові, а далі здобуває гарячу прихильність поціновувачів опери у Кракові та Варшаві... Так почався шлях неперевершеної оперної виконавиці.
Соломія врятувала від провалу відомого композитора Джакомо Пуччіні і його тепер всесвітньо відому оперу «Мадам Баттерфляй». Першу прем'єру в 1904 році глядачі освистали і не зрозуміли. Пуччіні був у розпачі, друзі вмовили його переробити партії і запросити на головну роль Крушельницьку. Друга прем'єра стала тріумфальною: 17 разів акторів і композитора викликали на біс. З тих пір Крушельницьку називали «чарівною Баттерфляй».
«Її голос – сильне, соковите і дзвінке драматичне сопрано, здатний до різноманітних вокальних відтінків. Вона не женеться за голосовими ефектами, а весь свій художній інтелект переливає у глибоко відчутий нею образ героїні. Це робить її ідеальною співачкою, бо вона однаково прекрасно і співає, і грає» – так писали варшавські газети про Соломію Крушельницьку. Крушельницька зачарувала своїм мистецтвом провідні оперні центри світу: Мілан, Рим і Неаполь, Париж і Ніцу, Санкт-Петербург, Краків і Варшаву, Одесу і рідний для неї Львів, Нью-Йорк, Буенос-Айрес і Сантьяго. Майже щороку співачка приїздила з концертами до Львова, Тернополя, Чернівців, не гребувала виступами й в маленьких містечках – таких, як Бережани, Збараж. Пощастило чути голос Соломії і в нашому місті Заліщики, де вона виступала з Шевченківською концертною програмою у будинку «Сокола» в 1905 році.
Як писав історик, дослідник Заліщицького краю Михайло Сопилюк, «Всебічно обдарована й освічена, Соломія Крушельницька мала досконалу дикцію, співала й розмовляла українською, російською, польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською мовами. Вона включала до програм пісні різних народів світу, проте завжди закінчувала концерт українською». З містом Заліщики її пов'язували і родинні стосунки (рідна сестра Олена була дружиною відомого адвоката і громадського діяча Володимира Охрімовича).
Соломія Крушельницька зізнавалася: «Я мала найвище щастя, коли співала світові українські пісні. А коли сестра вислала мені із Заліщик народний стрій, то я разом із піснями могла показати світові ще й наш український вишиваний стрій! Своїми тріумфами на світових сценах я зобов'язана рідному українському пісенному народові».
На честь співачки в 1982 р. у нашому місті встановлено меморіальну дошку на будинку, де вона виступала з концертом. Її іменем названо вулицю, на якій розташований ВСП «Заліщицький фаховий коледж імені Є. Храпливого НУБіП України», встановлено пам'ятник у міському сквері неподалік від коледжу.
Заміж співачка вийшла достатньо пізно за тодішніми мірками – у 38 років, але дуже вдало: чоловік Соломії – італієць, відомий адвокат, мер міста В'яреджо Чезаре Річчоні був ерудитом і аристократом. Побралися вони в Буенос-Айресі, а оселилися на італійській віллі. Разом вони прожили щасливих 26 років подружнього життя на батьківщині чоловіка – у містечку Віареджо, в італійській Тоскані. У своєму будинку оперна діва влаштовувала музичні вечори, співала українських пісень і навіть власноруч готувала українські страви. Вже після смерті чоловіка Соломія Крушельницька у 1939 році поїхала в Галичину провідати рідних, і тут її застала Друга світова війна. До Західної України прийшли «совєти», і велика артистка, яку знав весь світ, стала «заручницею» нової влади. Крушельницька в радянській Галичині пережила не одне приниження і випробування. Її будинок націоналізували, відселивши всесвітньо відому співачку в квартиру. Вона дуже бідувала і, щоб прогодуватися, давала приватні уроки вокалу. Її не давали громадянства СРСР і не дозволяли працювати, доки вона не переписала свою італійську віллу і все своє італійське майно радянській державі. Після Другої світової війни Крушельницькій дозволили викладати у Львівській державній консерваторії імені В.Лисенка і періодично виступати у Львівській філармонії. При цьому негідно принижували її під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» і дорікали начебто відсутністю консерваторського диплома, який згодом все ж визнали.
Соломія Амвросіївна померла у 1952 році. За рік до смерті її таки присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР і звання професора. Вона похована на Личаківському цвинтарі у Львові поруч з могилою свого друга Івана Франка. У колишній квартирі співачки у Львові зараз знаходиться її Музично-меморіальний музей.
Ольга ТРАКАЛО, викладач соціально-гуманітарних дисциплін