Знайомимось з містом, в якому навчаємось
«Екскурсії множать всі людські емоції»
Пітер Хьог
А чи знали Ви, що у нас в Україні є місто, що схоже на знамениту "петлю Саара" в Німеччині та на Гранд Каньйон в Колорадо? А таке місто є! Це невеличке місто Заліщики розташувалось на межі 3 етнічних регіонів України- Буковини, Поділля та Галичини.
25 жовтня 2023 року студенти 14 –ОЕ групи ВСП «Заліщицький фаховий коледж ім. Є. Храпливого НУБІП України» мали можливість ознайомитися з визначними пам'ятками культури міста Заліщик та дізнатися про цікаві факти із заснування міста.
Місто вперше з'явилось в письмових переказах в 1340 році. А вже в середині 19 століття стало надзвичайно популярним серед європейської знаті кліматичним курортом. Білосніжні пляжі, середземноморський клімат та неймовірні краєвиди сприяли відкриттю санаторіїв, готелів та будівництву замків. І хоч після Другої Світової війни курортний потенціал міста знизився до критичної помітки, останнім часом місто все більше приваблює туристів на рафтинг, пізнавальні тури та просто відпочинок серед спокійної долини Дністра.
Містом Заліщики стали близько 1750 року, а Магдебурзьке право отримали 1766-го. Приблизно до тих часів належить бароковий костел святого Станіслава — досить проста, але водночас велична архітектурна пам'ятка міста. Йому однозначно притаманна така непевна, але одразу відчутна характеристика, як «дух старовини». Мабуть, якраз у ті часи місто одержало свій герб з єдинорогом.
Ще одне цікаве для туристів визначне місце — палац Понятовських, пізніше перебудований Бруницькими. Хоч палац сьогодні не в найкращому стані, але це не робить його менш гарним. Старовинна будівля з характерною колонадою, яка править за браму до парку, виглядає у стилі класицизму. А в парку можна побачити старі й молоді екзотичні рослини, рештки фонтанів, скульптур та інших споруд і головне — вихід до Дністра з краєвидом на високий протилежний берег. Це — «нижній» парк, а в місті є ще й «верхній» — на чудових живописних пагорбах.
.
Один з будинків розквіту Заліщиків у ХХ столітті
За часів міжвоєнної Польщі, яка захопила Галичину ще на межі 1910 — 1920-х років ХХ століття, із Заліщиків поїзди ходили аж до Балтійського моря. В інтернеті й тепер є коротеньке відео 1930-х років з експресом із Заліщиків. Тоді місто було справжнім курортом — тут відпочивали, вирощували виноград і дині. Подейкують, що саме в Заліщиках з'явився чи не перший у Речі Посполитій нудистський пляж. Складно без спеціальних досліджень збагнути: куди зникла міжвоєнна заліщицька «курортність», чому від неї залишилась хіба «дачна» забудова минулого століття? Адже унікальний клімат як був, так і є, нікуди не ділися гори та каньйон Дністра. Але факт залишається фактом: свою славу Заліщикам належить відвойовувати наново.
Приємно, що в місті є люди, котрі прагнуть цим займатися. Це і активісти, які останнім часом потрапляють до місцевої влади, і просто свідомі городяни. Наприклад, тут діє культурно-мистецька програма «Intermezzo — Заліщики», організована міжнародним фестивалем Intermezzo, громадською організацією «Інститут культурного менеджменту» і Заліщицькою міською радою за підтримки благодійного фонду «Громадські ініціативи України», за якою до міста приїздять діячі культури та інші непересічні особистості; також кожного літа заплановані цікаві програми до Дня міста.
Колонада у так званому « Нижньому парку» Заліщиків. Неодмінно пройдіть крізь неї, спускаючись до Дністра
Ми піднялися на головне туристично-фотографічне визначне місце цього краю, Хрещатик. Це не вулиця, а гора. Те, що бачиш, коли ти там — у першу мить приголомшує. Тут Дністер у своєму каньйоні робить різкий закрут («меандр»), тому з високої гори просто під собою ви бачите і мальовничі вигини річки, і все місто Заліщики, яке «млинцем» розляглося на своєрідному півострові. А навколо, на кручах та скелях, височіють сосни, подібні до середземноморських.
Споглядаючи згори цю дивовижну красу і велич, згадуєш, що як Дністер під зовнішнім спокоєм приховує стрімку норовливу течію, так і тутешня історія далеко не завжди оберталася довкола ідилічного курортного настрою та архітектурних удосконалень. Наприклад, 1809 року Заліщики стали місцем битви польських та австрійських військ: поляки невдало намагалися взяти місто, хоч загалом ця війна, як частина Наполеонівських війн, виявилась для тодішнього Варшавського герцогства успішною.
1919 року кілька днів місто було столицею Західноукраїнської Народної Республіки, зокрема, тут її очільником проголосили Євгена Петрушевича. А 1939 року, за однією з версій, через Заліщики евакуювався до Румунії польський уряд. Ясна річ, вирували тут події Другої світової війни.
У Заліщиках провів останні роки життя письменник і педагог Осип Маковей, під час Першої світової тут бував Карл Густав Маннергейм, відпочивати чи виступати перед курортною публікою сюди приїздило чимало діячів — від Соломії Крушельницької до Юзефа Пілсудського. І ще одна причина приїхати до Заліщиків. Звідси близько й доволі зручно діставатися до інших цікавих місць уздовж Дністра. Одразу за горою Хрещатик — старовинний монастир, неподалік — Червоноград, Борщів... Власне, не дуже далеко й стародавній Галич. Із нього, до речі, через Заліщики сплавляються Дністром — і це теж хороший активний відпочинок.
Про десятитисячне містечко на Тернопільщині, яке свого часу вважалося модним курортом, сьогодні знають не надто багато українців. Будемо сподіватися, що невдовзі воно поверне собі колишню популярність. Інтерес до туристичних визначних місць посилюється, бажання пізнавати рідну країну — теж. Втім, поки місто залишається до певної міри ексклюзивом. І це — додатковий привід його відвідати, пройтися старовинними вуличками , саме час для цікавих мандрівок.
Ольга ЮРІЙЧУК,
викладач філологічних дисциплін