Вишиваємо нашу перемогу

16 травня – День Вишиванки

Коледжівську родину об'єднало свято, яке стало чудовою традицією для українців у всьому світі – Всесвітній день вишиванки, який відзначають щороку у третій четвер травня місяця.

Історична довідка

День вишиванки заснувала 2006 у році Леся Воронюк, студентка історичного факультету Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича. Вона запропонувала студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. Спочатку у вишитому одязі до університету прийшли кілька десятків студентів. Потім до акції долучилися деякі викладачі, а з роками свято ставало дедалі популярнішим.

Історію виникнення української вишивки пов'язують із Трипільською культурою епохи енеоліту. Мистецтво вишиванки також стрімко розвивалося в Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб.

З 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися в народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею.

Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися в побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме в такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень. Для українців вишиванка — не тільки красива і стильна річ у гардеробі, а й символ національної свободи. Недарма за сталінських часів українських патріотів могли ув'язнити за носіння вишитої сорочки, а під час депортації українців 1947 року в рамках операції «Вісла» їм забороняли брати з собою вишиванки або змушували випорювати орнамент. Це свідчить про те, що тоталітарна влада сприймала вишиванки як символ небезпечної для себе самоідентифікації українського народу.

Вишиту українську сорочку часто називають генетичним кодом нації. Мабуть, кожному, хто відчуває себе українцем і одягає вишиванку, особливо якщо вона передається в родині з покоління в покоління, знайоме майже містичне відчуття долучення до чогось святого, духовного й чистого, а головне — рідного. Адже у вишивку, створену руками матері, бабусі чи прабабусі, неминуче вкладено найсвітліші емоції — любов, піклування та побажання добра.

Українська сорочка-вишиванка ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес, всю розкіш землі і смуток чарівної пісні. Це не лише витвір мистецтва, а й наш оберіг. Бо закодована одвічними життєдайними знаками сонця, землі і води. І захищає така сорочка, й сили додає, й кохання береже…

Особливе значення День вишиванки має в умовах повномасштабної війну росії проти України. Одягнена сьогодні вишиванка є символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці - вільний та непереможний народ. Наші воїни щоденно вишивають для нас Перемогу. А ми кожен на своєму місці гідно тримаймо свій фронт.

Святкове вишиване дійство в коледжі розпочалося з вітального слова директора коледжу Бориса Павлюка. Окрасою заходу стали художні номери у виконанні Романа Савчука, дуету «Віночок», вокального квартету «Намистинки», гурту «Браво», Анастасії Михалюк та Діани Стоницької (художні керівники Світлана Тарасевич, Олег Мартинчук).