У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою славою. Таким поетом українського народу є Тарас Григорович Шевченко. 2016 рік означений 202-річницею від дня народження Кобзаря і 155 –літтям з часу відходу Тараса Шевченка у Засвіти.. . Його безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія.
Тарас Шевченко – велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною.
Поезія, мистецтво слова поєдналися у його творах з соціальною боротьбою, боротьбою за визволення народу, за соціальну справедливість і духовне розкріпачення. Його творчість будить національну свідомість українців та виховує національну гідність нашого народу.
Його поезії відрізнялись насамперед своєю демократичною тематикою, справжньою глибокою народністю, усіх їх об’єднує волелюбність, прагнення свободи, любов до своєї України і свого народу.
Тарас Шевченко надзвичайно сучасний! І разом з тим він ні на кого не схожий. Тільки один раз неповторно народжений народом, він – духовний провідник і великий літописець, вічний бунтар творчого духу.
Вселюдське значення Шевченкової поезії у тому, що вона самому українському народові дала розуміння його долі, його потреб, його завдань перед обличчям майбутнього України.
В рамках проведення загальноколеджівських заходів, в бібліотеці ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого» діє виставка присвячена Т.Г.Шевченку, його творчості як поетичній так і художній «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття !»
Відомі поети заліщанщини також присвячували Великому Кобзарю поетичні рядки, які поміщені на виставці, серед них :
Василь Дрозд «Тебе ми чуємо, Тарасе»
« Я біля серця, мов дитину,
В руках тримаю «Кобзаря»
У ньому - доля України,
Співця – Тараса-бунтаря…..»
Оксана Дяків «Тарасове слово»
«..Кобзар не з нами.. Є лиш Слово-
Тверде, мов криця, влучна зброя,
Якою Він вражав без жалю
Запроданців і яничарів….»
Петро Мельник «Післямова»
«Два дні тому я вкотре народився,
А вчора знову ліг у домовину:
Чиновний люд, що може, й не хрестився,
По клаптях роздирає Україну…..»
Олег Вістовський «Тарасова любов»
«Догорає свічка у маєтку пана,
Щось малює знову олівцем Тарас.
Не почує скоро «слава» чи «осанна»-
Вчора ж бо ягнята (у тринадцять) пас……»
Усе його життя і творчість були присвячені українському народові. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, в якій шануватимуть мову, культуру та історію народу, а люди будуть щасливими.
Т.Шевченко завжди з нами, бо не видно кінця його пісні, яка перелилася в нові могутні мелодії борців за краще життя в Україні, і нема кінця його славі, бо вона – в славі праці і подвигів рідного народу.
Бібліотека коледжу