І.Я.Франко - письменник, учений, громадський діяч
З метою належного вшанування пам'яті видатного українського письменника, вченого та громадського діяча Івана Яковича Франка, популяризації його спадщини та з нагоди 160-ти річчя від дня народження та зі 100-річчя від дня смерті у коледжі протягом 2016 року проводяться тематичні навчально-виховні заходи інформаційно-просвітницького змісту, присвячені пам'ятним річницям, а саме:
- науково-пошукові роботи; літературні години, вікторини, круглі столи; засідання літературних гуртків,уроки літератури рідного краю, позакласного читання «Іван Франко і Тернопільщина», віртуальні екскурсії; виставки літератури, ілюстрацій, стіннівок та огляди літератури, присвячені життєвому та творчому шляху поета.
Студенти 26 групи провели цікаву інформаційно-просвітницьку годину, на якій було розкрито нові грані таланту І.Я.Франка, який у розмові не намагався навертати когось до своїх поглядів і взагалі не накидав ніколи своїх переконань іншому, не любив проголошувати в приватних розмовах свої ідеї, а натякав на них принагідно; якщо агітував, то хіба книжками.
Франко був дуже працьовитим: читав книжки, робив нотатки цілими днями, писав прозові та поетичні твори й наукові статті. Навіть при гостях Іван Якович не покидав своєї праці й, розмовляючи з ними, безупинно працював. От цим і можна пояснити велику кількість написаних ним творів і широкі його знання. З усіх українських письменників Франко найбільш плодовитий. Своєю пильністю він набував знання найважливіших чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах і вивчав мови самотужки зі словником і граматиками. Пам'ять мав унікальну і завдяки їй, як і превеликій працьовитості, набув надзвичайно широких знань. Своїми знаннями Іван Якович не хвалився ніколи, а вони показувалися принагідно.
Г.Величко згадує: «Я часто мав нагоду пересвідчитися у глибині його знань. Коли я складав іспит з французької мови, мені дали завдання - опрацювати добу романтизму й Шатобріана. Після іспиту зайшов я до Франка й згадав про це, і він розказав мені набагато більше й докладніше, ніж я написав, спеціально готуючись до іспиту. Чогось такого мені не доводилося в житті зазнати ніколи більше».
Франко знав релігію краще, ніж професори теології, літературу, політичну економію, природничі науки, історію, етнографію ліпше, ніж деякі вчителі тих наук. Узагалі мав він широке коло всебічного знання не як дилетант, а як справжній учений.
Франко мав два захоплення - книжки й рибальство. Більшість зароблених грошей він витрачав на книжки, бо не всі потрібні матеріали міг знайти по бібліотеках. Помалу зібрав досить гарну бібліотеку із цінних наукових творів і радо позичав знайомим свої книжки. Не раз було скрутно у Франка з грішми, не вистачало на прожиток, але на книжки мусило бути.
Друга його пристрасть - це рибальство. Він не палив, не пив, у карти не грав, жодного виду спорту не знав, а тільки зрідка відривався від роботи й рибалив. Це була його одинока забава і відпочинок.
Іван Франко – дослідник літературної творчості багатьох народів і епох. Немало його критичних праць присвячено слов'янським літературам, а саме: чеській, польській, словацькій, російській.
Глибина суджень, доказовість, самостійність, сміливість і оригінальність думки – основні риси критичних та публіцистичних творів Івана Франка.
О.Гончар писав про великого Каменяра: «Які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншими сіяв і наш Франко. Поборник дружби й братерства народів, він був одним з тих найневтомніших, найенергійніших, хто протягом всього життя кував оцей золотий міст взаєморозуміння й дружби між народами, міст, по якому в наші дні зблизька і здалека проходять до нас в Україну численні наші друзі і по якому українська література вже йде нині в широкий світ».
Ірина Сагайдак, викладач філологічних дисциплін.