27 червня 2016 року у м. Києві відкрито пам’ятник поету Андрію Малишку .
Скульптор Роман Захарчук зумів передати у бронзовому образі співаючого поета, прагнучого обняти Україну.
Пам’ятник Андрію Малишку скликатиме щороку 14 листопада (день народження поета) мислячих громадян для пісні, сповіді і найважливішої розмови про наші клопоти та перемоги.
Поет Дмитро Павличко приурочив цій події свою поезію:
До Малишка
На поетичну славу знижка,
Відкриті всім її врата…
А я молюся за Малишка,
Що мав божественні уста.
Колінкував перед престолом
Тирана, знаючи свій гріх,
Та Україну серцем голим
Хистив і боронив, як міг.
Сьогодні легко, пане-брате,
Клясти зруйновану тюрму,
Але тоді, як каземати
На горло ставили йому,
І він лежав, як у бетоні,
У застигаючій олжі,
Тоді в півслові й напівтоні
Був спас для вільної душі !
Ні, не була це рабська згода,
Що любить ницість кабали.
Ми, як нащадки Валенрода,
В гнівбі до ворога росли,
Чекали часу … Боже милий,
Не заглуши святу сурму,
На Україну із могили
Дай сили глянути йому,
Возрадуй серце неледаче,
Вгорни страж денника в тепло,
Бо тяжко знати, що він плаче,
В труні над горем, що пройшло.
Пройшло ? Та ні, Москва війною
На Україну суне знов.
Андрію, брате мій, зі мною
Побуть, почуй, як стогне кров,
Конаючи в степах Донбасу,
Козацька кров твоїх дітей.
Прийди, допоможи Тарасу,
Прийди з вогнем, як Прометей!
Відкриті всім її врата…
А я молюся за Малишка,
Що мав божественні уста.
Колінкував перед престолом
Тирана, знаючи свій гріх,
Та Україну серцем голим
Хистив і боронив, як міг.
Сьогодні легко, пане-брате,
Клясти зруйновану тюрму,
Але тоді, як каземати
На горло ставили йому,
І він лежав, як у бетоні,
У застигаючій олжі,
Тоді в півслові й напівтоні
Був спас для вільної душі !
Ні, не була це рабська згода,
Що любить ницість кабали.
Ми, як нащадки Валенрода,
В гнівбі до ворога росли,
Чекали часу … Боже милий,
Не заглуши святу сурму,
На Україну із могили
Дай сили глянути йому,
Возрадуй серце неледаче,
Вгорни страж денника в тепло,
Бо тяжко знати, що він плаче,
В труні над горем, що пройшло.
Пройшло ? Та ні, Москва війною
На Україну суне знов.
Андрію, брате мій, зі мною
Побуть, почуй, як стогне кров,
Конаючи в степах Донбасу,
Козацька кров твоїх дітей.
Прийди, допоможи Тарасу,
Прийди з вогнем, як Прометей!
Завітайте до коледжівської бібліотеки . Саме тут, на шпальтах газет та журналів, ви знайдете багато нових та цікавих матеріалів.
Підтримуючи багаторічну традицію, Заліщицьким аграрним коледжем ім. Є. Храпливого в 2016 році передплачено 46 найменувань періодичної преси.
Працівники бібліотеки