«Твою красу я переллю в пісні…»
Іван Франко
У рамках відзначення ювілейних дат, пов'язаних з іменем геніального сина української землі – Івана Франка, викладачами секції філологічних дисциплін було організовано та проведено в коледжі ряд заходів: перегляд відеороликів, інформаційних годин, конкурс на краще читання поезій, творчих робіт, виставку стіннівок, віртуальні екскурсії на малу батьківщину митця тощо. Заключним акордом стало проведення літературно-мистецької години «Тричі мені являлася любов…», яка мала на меті заглянути за лаштунки життя великої людини і торкнутися найсокровеннішого – інтимних стосунків та переживань поета, що у великій мірі лягли в основу його лірики.
У вступному слові викладач рідної словесності Матійчук О.М. наголосила, що Іван Франко – це унікальний людський документ, якому немає аналогів не тільки в українській культурі, а й у світовій. Намагаючись окреслити багатогранність творчої спадщини та широту літературних та наукових поглядів Франка, Оксана Миколаївна особливий акцент зробила на актуальності його соціологічних, історичних та економічних досліджень, як в питанні формування і динаміки розвитку ринкових відносин, так і в питанні земельної власності як однієї з найболючіших проблем у суспільстві. Заклик великого Каменяра «навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…» ніби написаний в нинішній Україні, а не століття тому. Як перший фаховий український політик (голова Русько-української радикальної партії), Іван Франко віддав національно-визвольному рухові найцінніше, що в нього було, – власного сина Петра, одного із засновників «Пласту», одного із перших, хто долучився до руху Українських Січових Стрільців, згодом сотника Легіону УСС.
Та складовою життя людини, якою б геніальною вона не була, є ще й святая-святих – особисте. Тому викладач запропонувала присутнім на літературно-мистецькому заході заглянути за лаштунки життя великої людини і долучитися до тих «болісних солодощів», які дарували Іванові Франкові жінки. Їм випало стати поетовими музами, а тому бути навіки оспіваними в його безсмертних поезіях.
А далі ведучі літературно-мистецького свята О.Гнатюк та В.Панило, Д.Кушнірик і М.Дмитрик, О.Дерень та Н.Худоб׳як сторінку за сторінкою гортали книгу великого, проте трагічного кохання поета до тих жінок, що найболючіше зранили його серце.
«Тричі мені являлася любов», - декламував Тарас Савків класичні рядки із Франкової збірки «Зів'яле листя». «Несмілій лілеї білій» була присвячена перша сторінка сценічного дійства, яка розкрила драматичні стосунки Франка-гімназиста з донькою священика з прикарпатського села Лолин Ольгою Рошкевич. На заваді щастю закоханих стала політична діяльність Франка, що спричинила його арешти і, як наслідок, - заборону батька Ольги підтримувати надалі стосунки з «неблагонадійним». Глядачі стали свідками радощів очікування щастя і розпачу розлуки, які так майстерно демонстрували на сцені Сергій Литвинюк у ролі Івана Франка та Ірина Калакайло – Ольги Рошкевич. Драматизм стосунків підкреслювали кадри біографічного фільму «Іван Франко» та виконання студентським гуртом «Браво» пісень «Ой, у полі три криниченьки», «Гиля, гиля, сірі гуси», «Гуцулка Ксеня», «Червона калино, чого в лузі гнешся…».
Другою, хто зранив поетове серце, була «гордая княгиня», шляхтичка Юзефа Дзвонковська зі Станіслава. Витонченість натури, шляхетність, делікатність, краса, самопожертва наче дублювали в Юзефі Ольгу. Саме такою постала на сцені в образі Юзефи Аліна Сав׳юк. Та знову – «біль страшний, пекучий в серці там»: смертельна хвороба відбирає від закоханого Франкового серця дівчину. І линули у залі поетові ліричні мініатюри у виконанні студентів коледжу М.Бульдяка, В.Страмика, Т.Савківа, М.Красія, А.Николайчука, А.Дереня.
Жінка, котра була поруч великого поета, - Франкова дружина Ольга Хоружинська. Їй подячно вклонилися ведучі, бо саме вона стала вірним другом і соратником поета на його тяжкому життєвому шляху.
«То ж за дар малий, а безцінний твій…
Спасибі тобі!» – вклонився дружині поет (С.Литвинюк).
Целіна Журовська – ще одна полька, що зранила серце сорокарічного поета, і саме їй присвячений третій «жмуток» збірки «Зів׳яле листя». Поезія Миколи Вороного "Ave, Regina" у виконанні Мар'яни Остяк прозвучала як осанна жінці і коханню, адже в перекладі – це "Радуйся, царице!", що є початком релігійного гімну.
Любов Франка до жінки – велика, всеохопна, правдива. Він зумів донести до людей свої почуття і створив неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно. І, як підтвердження тому, - шедевр інтимної лірики Франка – поезія «Чого являєшся мені у сні?», виконання якої Віталієм Страмиком доповнилося звучанням сучасного хіта «Знаєш, знаєш…» із репертуару Віталія Козловського.
Спасибі ж Іванові Франку за те, що умів так кохати, що зумів жіночу красу перелить «в пісні,
Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,
Коралі уст у рими голосні…».
«Що ми в цім світі без любові?» - ці рядки прозвучали фінальним акордом літературно-мистецького заходу разом із піснею «Я назавжди твоя» у виконанні Марти Желізняк.
Гостями свята стали учасники навчально-методичної комісії аграрних технікумів і коледжів із спеціальностей галузі знань «Управління та адміністрування» МОіН України та НМЦ «Агроосвіта».
Літературно-мистецьке свято «Тричі мені являлася любов…» було проведене за участю викладачів української мови та літератури Проданик Н.Д,, Матійчук О.М., Юрійчук О.В., художнього керівника Тарасевич С.Я., концертмейстера Мартинчука О.М.. а також членів студентського літературно-драматичного гуртка «Провесінь».
Оксана Матійчук, Наталія Проданик, викладачі-філологи